Роберт Бонкевич, якого часто згадують у стенограмах Сейму та медіа під фонетично близькою формою «Бонкевич», не є депутатом польського парламенту. На парламентських виборах 2023 року він балотувався з останнього місця в списку Права і Справедливості в радомському окрузі. Попри підтримку партійних структур, мандата посла він не здобув. Водночас його політична та громадська активність залишається надзвичайно гучною — від організації Маршу Незалежності та створення Руху Захисту Кордону до нових прокурорських обвинувачень у 2025–2026 роках.
Кандидатура Бонкевича в 2023 році була спробою націоналістичного активіста увійти в мейнстрім влади через союз із Суверенною Польщею та список PiS. Зрештою виборча система, позиція в списку та обмеженість особистої підтримки зумовили поразку. Сьогодні, у середині 2026 року, Бонкевич продовжує активну діяльність поза парламентом: будує власну партію «Незалежність» і бере участь в акціях на польсько-німецькому кордоні, одночасно змагаючись із судовими справами.
Питання «чи Бонкевич потрапив до Сейму» регулярно спливає в контексті його медійної присутності, суперечок з депутатами опозиції та спроб впливати на публічну дискусію через клопотання про зняття імунітету. Відповідь залишається однозначною: ні, і немає жодних ознак, що найближчим часом ситуація зміниться.
Хто такий Роберт Бонкевич — шлях від Прушкова до радикальної політики
Роберт Бонкевич народився 2 травня 1976 року в Прушкові, в районі Гонсін. Батько брав участь у діяльності «Солідарності», що суттєво вплинуло на формування його світогляду. Він закінчив ліцей імені Томаша Зана, намагався вступити до Вищої школи торгівлі та права імені Ришарда Лазарського, але навчання не завершив. У 1998 році заснував будівельну компанію Sir-Bud, яка спеціалізувалася на будівництві доріг і автострад. Підприємство збанкрутувало в 2011 році з боргом у сім мільйонів. Судовий процес щодо списання зобов’язань тривав до 2016 року.
Після краху бізнесу Бонкевич шукав новий шлях. У 2016 році він приєднався до Народного Прушкова, а згодом — до Національно-радикального табору. Швидко піднявся: став віцепрезидентом, а у вересні 2017 року — президентом Асоціації Марш Незалежності. Протягом п’яти років організовував найбільші патріотичні маніфестації в Польщі. У 2018 році балотувався на посаду президента Прушкова — здобув 1180 голосів (4,44 %), посівши п’яте місце. На посаду міського радного отримав 248 голосів.
У 2020 році заснував Народну Варту — формування, яке мало «захищати латинську цивілізацію» у відповідь на Страйк жінок. Пізніше створив Національні Медіа та Фонд «Під Вербами». У лютому 2023 року загальні збори відкликали його з посади президента Маршу Незалежності, а суд підтвердив це рішення в березні. Конфлікт із колишніми соратниками з національного руху став очевидним.
Союз із Суверенною Польщею та участь у виборах до Сейму 2023 року
У вересні 2023 року Бонкевич вступив до Суверенної Польщі та був висунутий кандидатом на останній, «смертельній» позиції в списку PiS в окрузі № 17 (Радом та околиці). Рішення пояснювали бажанням привабити радикальний електорат. Марек Суський, голова округу, підтвердив прийняття документів. Для багатьох спостерігачів це був ризикований крок: Бонкевич приніс із собою багаж контроверсій, але водночас енергію та впізнаваність у національних колах.
Кампанія в Радомі швидко перетворилася на одну з найгостріших у країні. Конрад Фриштак із Громадянської коаліції, тодішній депутат, публічно критикував погляди Бонкевича, називаючи їх фашистськими, і заявляв про «захист Радома». Бонкевич відповідав не менш гострою риторикою. У телестудії сталася запекла перепалка — Фриштак залишив дебати. Суперечка перекинулася до Сейму, де Бонкевич подав клопотання про зняття імунітету Фриштаку за слова, сказані під час кампанії. Сеймова комісія розглядала справу, а в стенограмах часто фігурує «пан Бонкевич» — саме так транскрибували прізвище в деяких виступах.
Результати виборів: цифри та механізм поразки
Державна виборча комісія оприлюднила остаточні результати. Роберт Бонкевич отримав точно 4354 голоси в окрузі № 17. Це становило близько 1,11 % голосів, відданих за список PiS в цьому окрузі. PiS здобув шість мандатів, які отримали кандидати з вищих позицій: Марек Суський (37 853 голоси), Анна Квєцєнь, Радослав Фоґель, Збігнев Кузьмюк, Агнєшка Гурська та Анджей Коштовняк. Бонкевич посів дев’яте місце в списку PiS — після кількох інших кандидатів цієї ж партії, які також не пройшли до Сейму.
Пропорційна система з методом д’Ондта та закриті списки роблять так, що навіть за хорошого результату партії кандидат з останнього місця має мінімальні шанси, якщо не набере винятково великої кількості преференційних голосів.
Ось зведення ключових виборчих результатів Роберта Бонкевича:
| Рік | Вибори | Комітет / Список | Результат | Мандат |
|---|---|---|---|---|
| 2018 | Президент Прушкова | KWW Порозуміння Народно-Патріотичне | 1180 голосів (4,44%) | Ні |
| 2018 | Радний Прушкова | Той самий комітет | 248 голосів (4,19%) | Ні |
| 2023 | Сейм X скликання, округ 17 | Право і Справедливість | 4354 голоси (1,11% у списку) | Ні |
Джерело даних: офіційні результати Державної виборчої комісії та повідомлення виборчих комітетів.
Що робив Бонкевич після поразки — Рух Захисту Кордону та нові ініціативи
Після 2023 року Бонкевич не зник із публічного простору. У березні 2024 року він оголосив про створення партії «Незалежність» (раніше зареєстрованої як Дорога Незалежності) і став її головою. У 2025 році заснував Рух Захисту Кордону — ініціативу, спрямовану на моніторинг і «захист» польсько-німецького кордону від нелегальної міграції. Активісти проводили пікети, блокування та прямі трансляції.
Ця діяльність принесла нові правові проблеми. У червні та липні 2025 року під час акції на мосту в Слубіцах він нібито образив прикордонників і військових жандармів. Окружна прокуратура в Гожуві-Великопольському в грудні 2025 року скерувала обвинувальний акт за чотири злочини. У лютому 2026 року Варшавська регіональна прокуратура висунула ще три обвинувачення, зокрема в публічних закликах до вбивства прем’єра Дональда Туска та розпалюванні національної й расової ненависті. Бонкевич вини не визнав і обмежився заявою.
У липні 2025 року президент Анджей Дуда частково помилував його у справі 2023 року — скасував обов’язок суспільно корисних робіт за порушення тілесної недоторканності активістки Катажини Августинек під час протесту проти абортів біля костелу Святого Хреста у Варшаві в 2020 році. Компенсацію в 10 тисяч злотих стягнули з його рахунку. Частина медіа та опозиційних політиків назвала помилування контроверсійним.
Контроверсії, що визначають його образ
Бонкевич роками викликає полярні емоції. Для частини правиці він — символ безкомпромісного патріотизму й захисник традиційних цінностей. Водночас організації, які моніторять мову ворожнечі, зокрема «Ніколи знову», неодноразово вказували на антисемітські, антиукраїнські та гомофобні матеріали в медіа, які він підтримував.
До найважливіших спірних моментів належать:
- Підтримка будівництва бар’єру на польсько-білоруському кордоні в 2021 році.
- Підписання Гетрвальдської конфедерації Ґжеґожа Брауна.
- Висловлювання 2017 року про демократію як «одну з найгірших систем» та пікет на захист Януша Валуся.
- Фінансування діяльності за рахунок 1,5% податку на рахунок Фонду «Мешко» — справа потрапила до прокуратури в 2025 році.
- Конфлікти з колишніми союзниками з Конфедерації та ОНР.
Ці фактори роблять Бонкевича маргінальною фігурою в політичному мейнстрімі, але водночас дуже помітною в середовищах радикальної правиці.
Чи зміняться шанси в 2027 році?
Наступні парламентські вибори заплановані на 2027 рік. Бонкевичу в 2026 році виповнилося 50 років, він залишається активним і продовжує будувати власні структури. Однак серія прокурорських обвинувачень — від образи посадовців до закликів до злочину — може суттєво обмежити його можливості балотуватися чи провести ефективну кампанію. Багато спостерігачів вважають, що його роль полягає радше в мобілізації твердого електорату, ніж у реальному здобутті мандатів.
Польська політична сцена демонструє, що політики з таким яскравим і поляризуючим профілем рідко потрапляють до Сейму зі списків великих партій, якщо не займають високі місця та не збирають масову преференційну підтримку. У 2023 році Бонкевич цього не досяг. Сьогодні, обтяжений судовими справами та діючий поза мейнстрімом, він стикається з ще серйознішими викликами.
Його історія — це розповідь про рішучість, контроверсії та чіткі межі, які існують у польській політиці. Чи вдасться йому в майбутньому перетнути поріг Сейму — покажуть найближчі роки. Поки що відповідь на питання в заголовку залишається чіткою й базується на фактах: ні, Роберт Бонкевич не є депутатом Сейму.
