У жовтні 2025 року Норвезький Нобелівський комітет оголосив, що Нобелівську премію миру отримує Марія Коріна Мачадо — венесуельська лідерка опозиції, інженерка та громадська діячка, яка понад два десятиліття послідовно бореться за демократичні права жителів Венесуели та за мирний вихід з авторитарної системи. Обґрунтування комітету підкреслило її «невтомну працю на користь просування демократичних прав для венесуельського народу та боротьбу за справедливу й мирну трансформацію диктатури в демократію». Це рішення чітко пов’язує поняття миру з фундаментом, яким є демократія — право на вільне висловлювання думок, голосування та представництво в обираних органах влади.
Історія Марії Коріни Мачадо — це розповідь про громадянську мужність в умовах посилення авторитаризму, репресій та гуманітарної кризи. Її діяльність — від моніторингу виборів через організацію опозиції до документування виборчих порушень 2024 року — показує, як одна людина може підтримувати полум’я надії, коли демократичні інституції системно знищуються. Ця нагорода має не лише символічний, а й практичний вимір: вона посилює голос тих, хто в Венесуелі та поза її межами вимагає повернення до верховенства права.
У ширшій перспективі вибір Мачадо вписується в довгу традицію Нобелівської премії миру, яка вшановує як відомі постаті, так і менш помітних героїв, що борються за гідність людини. Водночас вона нагадує про сучасні виклики — ерозію демократії в різних частинах світу та ціну, яку сплачують окремі люди й родини за спротив абсолютній владі.
Оголошення рішення та процес номінування
10 жовтня 2025 року в Осло голова Норвезького Нобелівського комітету Єрґен Ватне Фриднес оголосив ім’я лауреатки. Цього року було подано понад 338 кандидатур — як від окремих осіб, так і від організацій. Комітет, що складається з п’яти членів, яких обирає парламент Норвегії, аналізує заявки протягом багатьох місяців, спираючись на статут Альфреда Нобеля 1895 року.
Обґрунтування було однозначним і посилалося на конкретні дії Мачадо. Підкреслили, що демократія є фундаментом миру як усередині держав, так і між ними. Венесуельську опозиціонерку описали як «відважну та віддану майстриню миру», яка в умовах «посилення авторитаризму» підтримує полум’я демократії.
Для багатьох спостерігачів цей вибір став несподіванкою, хоча ім’я Мачадо з’являлося в медійних спекуляціях. Комітет оцінив не лише її багаторічну діяльність, а й уміння об’єднувати розколоту опозицію навколо спільної мети — вільних виборів і переходу до демократії.
Хто така Марія Коріна Мачадо? Біографія та ключові етапи
Марія Коріна Мачадо Паріска народилася 7 жовтня 1967 року в Каракасі як найстарша з чотирьох доньок. Батько був відомим підприємцем у сталевій галузі, що забезпечило родині стабільне соціальне становище. Вона закінчила навчання з промислової інженерії, а згодом здобула ступінь магістра фінансів. Коротко працювала в бізнесі, перш ніж повністю присвятити себе громадській та політичній діяльності.
1992 року вона заснувала Фонд «Атенеа», який допомагав дітям вулиці в Каракасі — це був перший чіткий сигнал її залучення до проблем найвразливіших. Десять років потому, 2002 року, вона співзаснувала організацію Súmate, яка займається просуванням вільних і чесних виборів та підготовкою спостерігачів. Súmate стала одним із найважливіших інструментів моніторингу демократичних процесів у країні.
2010 року Мачадо була обрана до Національної асамблеї з рекордною кількістю голосів. Як депутатка вона вирізнялася гострою критикою зловживань владою, корупції та порушень прав людини. 2014 року режим усунув її з парламенту — ця подія спричинила масові протести і стала символом посилення репресій.
2013 року вона співзаснувала ліберальну партію Vente Venezuela, а 2017 року допомогла створити платформу Soy Venezuela — широку коаліцію демократичних сил, що виходила за політичні поділи. 2023 року оголосила свою кандидатуру на президентських виборах 2024 року. Коли влада заблокувала її участь, вона підтримала кандидатуру Едмундо Гонсалеса Уррутії. Опозиція зібрала докази своєї перемоги (за незалежними оцінками близько 67% голосів), проте режим оголосив власні результати й посилив репресії.
Ось найважливіші етапи її шляху:
| Рік | Подія | Значення |
| 1992 | Заснування Фонду «Атенеа» | Допомога дітям вулиці в Каракасі — початок громадської діяльності |
| 2002 | Співзаснування Súmate | Моніторинг виборів та громадянська освіта |
| 2010 | Обрання до Національної асамблеї | Рекордна кількість голосів; сильний голос опозиції в парламенті |
| 2014 | Усунення з парламенту | Символ репресій; масові протести по всій країні |
| 2017 | Заснування Soy Venezuela | Об’єднання демократичних сил понад поділами |
| 2024–2025 | Підтримка задокументованої перемоги опозиції | Боротьба за визнання результатів виборів та мирну трансформацію |
Її троє дорослих дітей перебувають за кордоном з міркувань безпеки. Сама Мачадо неодноразово ставала об’єктом погроз, переслідувань та спроб позбавлення волі.
Венесуельський контекст — від боліварійської революції до кризи
Щоб зрозуміти значення нагороди для Мачадо, потрібно поглянути на ширше тло. Венесуела десятиліттями була однією з найбагатших країн Латинської Америки завдяки нафті. Боліварійська революція, започаткована Уго Чавесом 1999 року, обіцяла соціальну справедливість, але швидко перетворилася на систему централізації влади, націоналізації та придушення опозиції.
Після смерті Чавеса 2013 року владу перебрала Ніколас Мадуро. Падіння цін на нафту, помилкова економічна політика та корупція призвели до найглибшої гуманітарної кризи в сучасній історії Латинської Америки. Гіперінфляція, дефіцит ліків і продуктів, масова еміграція — за оцінками, понад 7 мільйонів венесуельців залишили країну. Демократичні інституції були системно послаблені: судова влада політизована, незалежні медіа переслідуються, вибори ставляться під сумнів.
Президентські вибори в липні 2024 року стали кульмінаційним моментом. Опозиція зібрала тисячі виборчих протоколів, що документують перемогу Едмундо Гонсалеса. Однак режим оголосив власні результати, що спричинило хвилю протестів і подальші репресії. Саме в цьому контексті діяльність Мачадо — особливо її роль в об’єднанні опозиції та боротьбі за прозорість — набула історичного значення.
Обґрунтування Нобелівського комітету — демократія як фундамент миру
Нобелівський комітет не вперше пов’язує боротьбу за демократію з миром. В обґрунтуванні для Мачадо чітко зазначено, що демократія — як право на вільне слово, голос і представництво — є основою миру як усередині держав, так і між ними. На тлі глобального відступу демократії цей вибір має характер застереження і водночас підтримки.
Мачадо не є типовою «мирною» лауреаткою в сенсі посередництва між ворогуючими сторонами. Її внесок полягає в створенні умов, за яких конфлікт може розв’язуватися мирно — через вільні вибори, верховенство права та захист прав людини. Цей підхід вписується в ширшу еволюцію Нобелівської премії, яка дедалі частіше вшановує захисників демократичних інституцій.
Драматична втеча та церемонія в Осло
Марія Коріна Мачадо не могла особисто отримати нагороду. Протягом місяців вона перебувала в підпіллі, побоюючись арешту. На початку грудня 2025 року її потай вивезли з Венесуели в рамках операції за участю міжнародних гуманітарних організацій. Шлях був надзвичайно небезпечним — вона переодягалася, проходила численні контрольно-пропускні пункти, а потім переправилася човном у складних погодних умовах. Навіть дістала перелом хребта. До Осло вона дісталася безпосередньо перед церемонією.
10 грудня 2025 року в ратуші Осло нагороду від її імені отримала донька Ана Коріна Соса Мачадо. На сцені стояв порожній стілець із портретом лауреатки. Донька зачитала підготовлену матір’ю промову, у якій прозвучали слова: «Свобода — це не те, на що ми чекаємо, а те, чим ми стаємо». Вона підкреслила, що нагорода належить усім венесуельцям, які борються за демократію — політичним в’язням, журналістам, звичайним громадянам.
Церемонія зібрала рекордну кількість глав держав Латинської Америки. Виступали, зокрема, митці, пов’язані з венесуельською культурою. Атмосфера була водночас радісною й напруженою — символ порожнього місця нагадував про ціну, яку доводиться платити за спротив.
Реакції у світі та контроверсії
Реакції були дуже різними. Президенти Аргентини, Еквадору, Парагваю та Панами особисто привітали лауреатку. Європейські лідери підкреслили її громадянську мужність. ООН та правозахисні організації висловили сподівання, що нагорода сприятиме поверненню до діалогу та вільних виборів.
Водночас пролунали критичні голоси. Деякі ліві політики Латинської Америки поставили під сумнів вибір, вказуючи на нібито зв’язки Мачадо з правими міжнародними колами. З’явилися також звинувачення в упередженості комітету.
У січні 2026 року Мачадо зустрілася з президентом США Дональдом Трампом у Білому домі й передала йому фізичну медаль Нобелівської премії миру як символ визнання його залучення до справи свободи Венесуели. Норвезький Нобелівський комітет одразу нагадав, що нагороду не можна відкликати, поділити чи передати — вона назавжди залишається за лауреаткою.
Значення нагороди для Венесуели та демократії у світі
Нобелівська премія миру 2025 для Марії Коріни Мачадо — це не лише відзнака для однієї людини. Це сигнал, що світ не залишається байдужим до долі мільйонів людей, які живуть під авторитарними режимами. Для венесуельців — як у країні, так і в діаспорі — нагорода стала джерелом надії та мобілізації.
Водночас рішення комітету нагадує фундаментальну істину: тривалий мир неможливий без демократії, верховенства права та поваги до гідності людини. Мачадо, ризикуючи життям і свободою, показала, що навіть у найскладніших умовах можна вести боротьбу мирно, але непохитно.
Її історія — від допомоги дітям вулиці до боротьби за чесні вибори й драматичної втечі — демонструє, що справжня мужність часто набирає форми щоденної, послідовної праці на благо інших. У світі, де авторитаризм набуває дедалі вишуканіших форм, така позиція набуває особливого значення.
