Польща вже кілька років не імпортує природний газ безпосередньо з Росії — ні трубопроводом, ні в скрапленому вигляді. Завдяки стратегічним інвестиціям в інфраструктуру та довгостроковим контрактам з надійними партнерами країна побудувала потужну систему постачань, яка повністю унезалежнила її від східного напрямку. У 2026 році, коли Європейський Союз запроваджує нові обмеження на імпорт російського газу, Польща не лише не потребує жодних тимчасових дозволів, а й активно допомагає сусідам у диверсифікації.
Офіційні дані оператора системи передачі Gaz-System та повідомлення Міністерства клімату і довкілля підтверджують нульовий рівень прямого імпорту російського природного газу. Ще десять років тому російська сировина становила 70–80% імпортного балансу Польщі. Сьогодні домінують постачання з Норвегії через Baltic Pipe, а також ЗПГ переважно зі Сполучених Штатів і Катару. Польща стала одним із лідерів європейської енергетичної трансформації.
Це не просто статистика. Це реальна зміна, яка впливає на безпеку мільйонів домогосподарств, стабільність хімічної та скляної промисловості, а також на позицію Польщі в регіоні як майбутнього газового хабу для Центральної Європи.
Від залежності до суверенітету — шлях Польщі
Протягом багатьох років польська газова система значною мірою залежала від ямальського газопроводу. Контракт із «Газпромом», підписаний ще в 90-х, забезпечував постачання на рівні 9–10 млрд м³ щорічно, але водночас прив’язував Польщу до російського монопольного ціноутворення та політичного впливу. Спорів щодо цін вистачало — Польща неодноразово вигравала арбітражі, проте залежність залишалася фактом.
Рішення про непродовження ямальського контракту ухвалили ще 2018 року. Уряд визнав, що енергетична безпека варта мільярдних інвестицій в альтернативні джерела. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року лише прискорило процес, який уже тривав. Замість чекати чергових криз, Польща зробила ставку на власні рішення.
Результат? У 2022 році постачання з Росії практично припинилися. Відтоді статистика імпорту з цього напрямку показує нуль. Йдеться не лише про санкції — йдеться про цілеспрямовану стратегію, яку послідовно реалізовували протягом кількох років.
Baltic Pipe та термінали ЗПГ — артерії нової незалежності
Серцем польської диверсифікації став газопровід Baltic Pipe. Цей підводний трубопровід між Норвегією та Польщею через Данію має пропускну здатність 10 млрд м³ на рік. На практиці в останні роки він транспортував 6–7 млрд м³ норвезького газу — сировини зі стабільних демократичних родовищ Північного моря. Відкриття Baltic Pipe 2022 року збіглося із завершенням ямальського контракту й дало Польщі реальну альтернативу.
Паралельно розвивався термінал ЗПГ у Свіноуйсьці. Уведений в експлуатацію 2015 року, він постійно розширювався. Сьогодні його регазифікаційні потужності сягають 8,3 млрд м³ на рік. У 2025 році термінал встановив рекорд — прийняв близько 82 партії скрапленого газу. Більшість походила зі США, значна частина — з Катару, окремі вантажі — з Тринідаду і Тобаго чи Сенегалу.
У 2028 році запрацює плавучий термінал FSRU в Гданській затоці потужністю 6,1 млрд м³. Тривають також дослідження щодо другого такого об’єкта. Разом із Baltic Pipe та розширеним Свіноуйсьцем Польща матиме загальну імпортну спроможність на рівні 25–30 млрд м³ на рік — значно більше за поточне споживання.
Польща наразі не імпортує природний газ з Росії — ні трубопровідний, ні ЗПГ. Це підтверджують як торговельні дані, так і офіційні позиції уряду.
Звідки надходить газ до польських домів і заводів у 2026 році
Актуальна мапа постачань виглядає зовсім інакше, ніж п’ять років тому. Основні джерела такі:
- Baltic Pipe — норвезький газ, стабільний і прогнозований обсяг 6–7 млрд м³ на рік.
- Термінал ЗПГ у Свіноуйсьці — переважно американський і катарський ЗПГ, який у 2025 році покривав значну частину попиту (в окремі періоди — до 40% усього споживання газу в країні).
- Вітчизняний видобуток — хоча й modestний (кілька млрд м³ на рік), він є важливим доповненням.
- Міжсистемні з’єднання з Німеччиною, Литвою та іншими країнами ЄС — дозволяють гнучко керувати потоками та імпортувати за потреби.
Споживання природного газу в Польщі коливається в межах 17–21 млрд м³ на рік залежно від зими та активності промисловості. Ще 2021 року імпорт з Росії домінував у балансі. Сьогодні його частка становить точно нуль.
| Джерело постачання | Приблизний обсяг 2025 (млрд м³) | Характеристика | Значення для Польщі |
|---|---|---|---|
| Baltic Pipe (Норвегія) | 6-7 | Підводний газопровід, довгострокові контракти | Основа стабільних постачань |
| ЗПГ Свіноуйсьце (головно США + Катар) | 6-8+ | Гнучкі спотові постачання + довгострокові контракти | Рекордні обсяги у 2025 році |
| Вітчизняний видобуток + сховища | 3-4 + резерви | Зимова безпека | Буфер на пікові навантаження |
| Росія | 0 | Відсутність контрактів і дозволів | Повна незалежність |
Дані приблизні на основі звітів Gaz-System, аналізів Європейської комісії та ринкових повідомлень за 2024–2025 роки. Точні обсяги можуть незначно відрізнятися залежно від джерела.
Що ми здобули, відмовившись від російського газу
Енергетична незалежність — це не лише сухі цифри. Насамперед це стійкість до політичного шантажу. У минулому погрози перервати постачання лунали регулярно — 2009, 2014 та на початку 2022 року. Сьогодні такі сценарії неможливі.
Промисловість, яка споживає великі обсяги газу (добрива, хімія, скло, кераміка), отримала прогнозованість витрат. Домогосподарства, хоча ціни в Європі були високими у 2022–2023 роках, уникли найгіршого сценарію повної залежності від одного постачальника. Польща також активно підтримує Україну, транспортуючи американський ЗПГ далі на схід.
Важливий і фінансовий аспект. Мільярди євро, які раніше йшли до російського бюджету, тепер залишаються в Європі або надходять союзникам. Це реальний удар по військовій машині Кремля.
Польща як регіональний хаб — шанс на нову роль в Європі
Інвестиції в інфраструктуру дали Польщі більше, ніж просто власну безпеку. Завдяки потужним терміналам і міжсистемним з’єднанням країна може стати брамою для американського та норвезького газу для Словаччини, Чехії й навіть України.
Вже зараз Orlen здійснює поставки ЗПГ до українських сховищ. Тривають переговори зі Словаччиною про збільшення транзиту. У перспективі 2028 року, коли запрацює термінал у Гданську, регазифікаційні потужності Польщі значно зростуть. Це відкриває перспективи ролі регіонального хабу — місця, де газ із різних напрямків зустрічається, зберігається та розподіляється далі.
Завдяки послідовній диверсифікації Польща не лише унезалежнилася від російського газу, а й отримала інструменти для підтримки енергетичної безпеки всієї Центральної Європи.
Європейський контекст — Польща на тлі континенту
На рівні всього Європейського Союзу ситуація інша. У 2025 році російський газ (переважно ЗПГ) становив близько 12% імпорту ЄС. Деякі країни — особливо Франція, Іспанія та Бельгія — продовжували купувати російський ЗПГ у великих обсягах. Угорщина та Словаччина отримували трубопровідні постачання.
З березня 2026 року діє заборона ЄС на імпорт російського природного газу (з перехідними періодами для старих контрактів). Польща не мусила запроваджувати жодних спеціальних дозволів — вона просто не мала таких угод. Це демонструє масштаб проведених змін.
Що далі? Нові інвестиції та довгострокова стратегія
Будівництво другого плавучого терміналу в районі Гданська, розбудова з’єднань з Україною та Словаччиною, а також розвиток сховищ — головні напрямки на найближчі роки. Польща послідовно нарощує імпортні потужності, водночас інвестуючи в енергоефективність та відновлювані джерела, які з часом зменшать попит на газ.
Одночасно зростає роль Польщі як транзитної та дистриб’юторської держави. Це вже не лише задоволення власного ринку — це будівництво позиції регіонального енергетичного гравця.
Розмова про газ із Росії у 2026 році завершується простим висновком: Польща цей газ не купує і не мусить. Натомість вона будує власну, сильнішу та стійкішу енергетичну реальність — з норвезьким газом у трубах, американським ЗПГ у терміналах і реальною перспективою стати важливим вузлом для всієї Центральної Європи.
