Податок Сасіна — це розмовна назва пропозиції запровадити високий збір із надприбутків великих підприємств, насамперед з енергетичного, паливного та гірничодобувного секторів. Ідея виникла у вересні 2022 року в міністерстві державних активів під керівництвом Яцека Сасіна і мала поповнити бюджет приблизно на 13,5 мільярда злотих для фінансування захисту від різкого зростання цін на енергію після російського вторгнення в Україну. Концепція ґрунтувалася на порівнянні маржі валового прибутку компаній із попередніми роками та накладанні 50-відсоткової ставки на згенерований надлишок — рішення, яке швидко стало одним із найбільш суперечливих фіскальних проєктів останніх років.
Механізм не був звичайним розширенням податку на прибуток підприємств, а спеціальним солідарним внеском разового або періодичного характеру. Хоча широка версія проєкту врешті-решт не набула чинності, ідея поверталася в обмежених варіантах. А у 2026 році, з огляду на новий ціновий шок через напругу на Близькому Сході, уряд знову звернувся до подібного інструменту щодо сектору рідких палив. Для одних це був справедливий механізм перерозподілу прибутків, здобутих під час кризи, для інших — небезпечний прецедент втручання держави в результати компаній, який міг відлякати інвесторів і підвищити витрати для звичайних громадян.
На практиці податок Сасіна продемонстрував, як важко в реаліях польської економіки відокремити «надзвичайні» прибутки від наслідків звичайної операційної діяльності, і як швидко реакція ринку здатна перевірити політичні обіцянки. Сьогодні, коли подібний механізм повертається у 2026 році, варто придивитися як до первинної пропозиції, так і до її довгострокових наслідків для компаній, інвесторів та всього ринку капіталу.
Походження ідеї в розпал енергетичної кризи 2022 року
Восени 2022 року Польща, як і вся Європа, боролася з безпрецедентним зростанням цін на енергетичні ресурси. Війна в Україні, ембарго на російські палива та порушення ланцюгів постачань підняли котирування нафти, газу та вугілля до рівнів, яких ніхто не прогнозував ще рік тому. Компанії Державного казначейства — насамперед PKN Orlen, PGNiG (пізніше поглинене Orlen) та виробники вугілля, як JSW, — звітували про рекордні результати. Прибутки Orlen у 2022 році багаторазово перевищували рівні попередніх років, а маржі в сегменті палива та енергії сягали значень, які раніше здавалися нереальними.
Уряд, запроваджуючи антиінфляційні щити та замороження цін на енергію для домогосподарств, органів місцевого самоврядування та частини компаній, потребував додаткових джерел фінансування. Яцек Сасін, тодішній віцепрем’єр і міністр державних активів, уже 25 вересня 2022 року анонсував у Twitter направлення прем’єр-міністру рішення щодо оподаткування надприбутків компаній Державного казначейства та приватних підприємств. Кілька днів потому він розкрив ставку — аж 50 відсотків від надлишкових прибутків — та приблизні надходження на рівні 13,5 мільярда злотих. Кошти мали піти безпосередньо на пом’якшення наслідків зростання цін на енергію.
Пропозиція не була повністю відірваною від європейського контексту. Європейська комісія раніше вже рекомендувала запровадити тимчасовий солідарний внесок на надприбутки сектору викопного палива в розмірі щонайменше 33 відсотків. Польща ж пішла далі — як щодо ставки, так і щодо потенційного кола суб’єктів.
Як саме мав працювати механізм податку Сасіна
База оподаткування ґрунтувалася на порівнянні маржі валового прибутку. Якщо маржа валового прибутку компанії у 2022 році перевищувала середню маржу за 2018, 2019 та 2021 роки (2020 пандемічний рік навмисно виключили), надлишок ставав базою для нарахування збору. Конкретно: надлишковий прибуток розраховували як різницю між реальною маржею та історичною середньою, а потім множили на відповідні доходи. Від так обчисленої суми стягували 50 відсотків.
На практиці це означало, що компанії, які досягали надсередніх результатів виключно завдяки зовнішнім чинникам — зростанню ринкових цін, а не покращенню ефективності чи інноваціям, — мали віддати державі половину цього надлишку. Проєкт спочатку передбачав широкий охоплення: великі підприємства з понад 250 працівниками, як компанії Державного казначейства, так і приватні суб’єкти з різних галузей. Пізніші версії звужувалися переважно до енергетики, палива та гірничодобувної промисловості.
Для порівняння, у 2026 році за нової пропозиції щодо рідких палив механізм був подібним, але точнішим: надлишок доходів від продажу рідких палив понад рівень, що випливає із середньої маржі 2025 року, збільшеної на 20 відсотків. Ставка на цю базу мала становити аж 75 відсотків, а податок мав разовий характер за період березень–грудень 2026 року.
Біржовий шок та негайна реакція ринку
Вже сама анонс спричинив паніку на Варшавській біржі. У понеділок після оприлюднення інформації WIG20 впав на 1,7 відсотка, досягнувши найнижчого рівня з часів пандемії. Найсильніше постраждали енергетичні та вугільні компанії: JSW та Enea втратили майже по 10 відсотків, Bogdanka та Tauron — близько 8 відсотків, а PGE та Orlen — понад 6 відсотків. Інвестори побоювалися не лише безпосереднього збитку в результатах, а й сигналу, що держава може в будь-який момент вдатися до надзвичайних обтяжень у стратегічних секторах.
Експерти відразу вказали на ширші наслідки. Агресивна фіскальна політика могла відлякати від капітальних інвестицій саме в момент, коли Польща потребувала модернізації енергетики та диверсифікації постачань. Компанії, побоюючись подібних кроків у майбутньому, могли обмежувати вкладення або перекладати витрати на кінцевих споживачів — що, у свою чергу, підживлювало б інфляцію. Реакція ринку показала, що навіть анонс без готового законопроєкту здатен реально вплинути на вартість заощаджень поляків, розміщених у пенсійних фондах та PPK.
Чому широка версія проєкту пішла в кошик
Уже в жовтні 2022 року уряд неофіційно відмовився від запровадження податку Сасіна в первинній, широкій формі. Замість нього зробили ставку на пряме замороження цін на енергію та додаткові механізми підтримки для малих і середніх підприємств, органів місцевого самоврядування, шкіл чи лікарень. Офіційно не назвали однієї причини, але серед найчастіше згадуваних були побоювання складних юридичних спорів, ризику відтоку капіталу та факт, що частково той самий фіскальний ефект можна було досягти іншими шляхами.
На практиці це означало, що політики обрали рішення, менш суперечливе з точки зору іміджу, хоча, можливо, менш ефективне щодо збираності. Широкий податок із надлишкових прибутків усіх великих компаній виявився надто ризикованим політично та економічно.
Обмежена версія для вугільного сектору та пізніші спроби
У 2023 році тема повернулася у формі солідарного внеску з надприбутків від видобутку вугілля та виробництва коксу. Після поправок Сенату обов’язок урешті охопив лише Ястшембську вугільну компанію — підприємства з понад 3 тисячами працівників. Інші суб’єкти, включно з приватними коксохімічними заводами, звільнили. Це рішення набуло чинності, хоч і в сильно урізаній версії.
Паралельно з’являлися анонси розширення механізму на паливні та гірничодобувні компанії, проте законодавчі роботи не дали широкого ефекту. Orlen послідовно аргументував, що не отримує надлишкових прибутків у розумінні проєкту, оскільки маржі в перерахунку на доходи не відхиляються суттєво від історичних рівнів.
Податки з надприбутків в економічному та міжнародному вимірі
Концепція windfall tax не є польською інновацією. У 70-х роках XX століття подібні рішення застосовували в країнах-імпортерах нафти після нафтових шоків. Сучасно, після вторгнення Росії в Україну, Велика Британія запровадила Energy Profits Levy (спочатку 25 відсотків, пізніше підвищували), а Європейський Союз регламентом Ради (ЄС) 2022/1854 дозволив країнам-членам запровадити тимчасовий солідарний внесок на надприбутки сектору викопного палива — рекомендована ставка мінімум 33 відсотки.
Переваги такого підходу очевидні: швидке залучення коштів у момент кризи, відчуття соціальної справедливості (компанії, що заробляють на глобальному шоці, беруть участь у витратах на захист) та менше навантаження на бюджет боргами. Недоліки ж численні й добре задокументовані. Визначення «надзвичайності» завжди залишається довільним — те, що для однієї компанії є наслідком геополітичного везіння, для іншої може випливати з попередніх ризикових інвестицій чи хеджування. Висока ставка відлякує від ризику та довгострокових інвестицій у циклічних секторах. Компанії вчаться оптимізувати результати, щоб уникнути порогу, або переносять діяльність. У польському випадку це накладалося на вже відносно високе ефективне оподаткування великих підприємств.
Чи податок Сасіна справді бив по кишенях усіх поляків?
Безпосередньо навантаження падало на компанії. Опосередковано ж наслідки поширювалися ширше. Падіння котирувань енергетичних та вугільних компаній означало нижчу вартість активів у портфелях пенсійних фондів, PPK чи індивідуальних інвесторів. Можливість перекладення витрат на ціни продуктів чи послуг могла прискорити інфляцію. Обмеження інвестицій у майбутньому загрожувало повільнішим економічним зростанням і меншою кількістю робочих місць у ключових галузях.
З іншого боку — кошти з такого податку могли реально знизити рахунки за енергію для мільйонів домогосподарств, особливо тих із нижчими доходами. Баланс між короткостроковим полегшенням та довгостроковими витратами для економіки залишається предметом суперечок економістів і сьогодні.
Податок Сасіна у 2026 році — повернення в новому, точнішому виконанні
Історія зробила коло. У травні та червні 2026 року, з огляду на чергове зростання цін на паливо через геополітичну напругу на Близькому Сході (війна в Ірані), уряд Дональда Туска знову звернувся до механізму windfall tax. Цього разу — вужчий і більш опрацьований: разовий збір із надприбутків виробників та імпортерів рідких палив за період березень–грудень 2026 року. База оподаткування — надлишок доходів понад рівень, що випливає із середньої маржі продажу палив 2025 року, збільшеної на 20 відсотків. Ставка на цей надлишок мала становити 75 відсотків.
Проєкт прийняли Радою міністрів у середині червня 2026 року. Головним платником мав бути насамперед Orlen, який у першому кварталі 2026 року отримав чистий прибуток, що перевищував 8 мільярдів злотих. Закон вимагав ще ухвалення Сеймом та підпису президента — що в тодішній політичній конфігурації не було автоматичним. Проте сам факт повернення до цього інструменту показав, що в моменти гострої цінової кризи польські посадовці все ще бачать у windfall tax корисне, хоч і суперечливе, джерело доходів.
Практичні висновки для компаній та інвесторів
Для підприємств із секторів, чутливих до фіскальної політики, ключовим стає моніторинг регуляторних ризиків та побудова стійкості через диверсифікацію діяльності та стратегії хеджування. Біржові інвестори мають розглядати анонси подібних зборів як істотний чинник волатильності — особливо в компаніях Державного казначейства або тих, що мають стратегічне значення для держави.
Історія податку Сасіна вчить насамперед одного: у польській економічній та політичній реальності навіть най«тимчасовіші» та най«справедливіші» фіскальні рішення здатні викликати лавину побічних наслідків, масштаб яких часто перевищує первинні наміри. Концепція оподаткування надприбутків не зникла — вона просто змінює форми залежно від актуальної кризи та розкладу політичних сил. А ринок капіталу та звичайні громадяни все ще залишаються її пасивними, хоча й не завжди усвідомленими, учасниками.
