У червні 2026 року Ізраїль веде активні бойові дії насамперед проти Ірану та його найпотужнішого регіонального союзника — «Хезболли» в Лівані. Ці два фронти домінують у поточній ситуації, тоді як у секторі Газа конфлікт із ХАМАС перетворився на затяжне, обмежене насильство попри формальне перемир'я з жовтня 2025 року. Усе це вписується в багаторічне протистояння з іранською «Віссю Опору» — мережею озброєних угруповань, які фінансуються, озброюються та координуються Тегераном.
Безпосередня ізраїльсько-іранська війна, що спалахнула 28 лютого 2026 року спільними ударами США та Ізраїлю по іранських ядерних об'єктах і військовій інфраструктурі, докорінно змінила розклад сил у регіоні. Замах на верховного лідера Ірану Алі Хаменеї та подальша ескалація в Лівані продемонстрували, наскільки тісно пов'язані ці театри бойових дій. Ізраїль воює не лише з окремими організаціями, а з цілою системою проксі, метою якої є послаблення безпеки Ізраїлю через війну на виснаження.
Щоб зрозуміти поточні фронти, потрібно розглянути ідеологічні мотивації, історію розбудови впливу Іраном від революції 1979 року та практичні наслідки для цивільного населення з обох сторін. Це не абстрактна геополітична гра — це щоденна реальність тисяч сімей, евакуйованих із півночі Ізраїлю, та понад мільйона переміщених ліванців.
Історичне коріння — від міждержавних воєн до епохи проксі
Держава Ізраїль від моменту створення в 1948 році вела війни з арабськими коаліціями. Конфлікт за незалежність, Суецька війна 1956 року, Шестиденна 1967-го та Жовтнева 1973-го сформували оборонну доктрину, засновану на швидких превентивних ударах і якісній військовій перевазі. Після 1973 року класичні міждержавні війни поступилися асиметричним сутичкам із парамілітарними організаціями.
Ісламська революція в Ірані 1979 року внесла новий елемент: ідеологічний експорт шиїтської революції та рішучий антисіонізм. Тегеран почав будувати мережу союзників, які воювали б з Ізраїлем «чужими руками». «Хезболла» виникла в 1982 році під час ізраїльського вторгнення в Ліван. ХАМАС сформувався в 1987 році з «Братів-мусульман» у Газі. Хусити в Ємені та іракські шиїтські міліції доповнили картину «Вісі Опору». Замість танків у пустелі з'явилися ракети, тунелі, дрони та інформаційна війна.
Ця зміна тактики змусила Ізраїль адаптувати стратегію: від великих наземних операцій до точкових ударів, усунення лідерів і будівництва систем протиракетної оборони. Водночас Іран послідовно прагнув до ядерного порогу, розглядаючи атомну зброю як остаточну гарантію виживання режиму.
Іран — безпосередній супротивник із найвищою ставкою
Іран становить основу загрози. Ядерна програма, розвиток балістичних ракет великої дальності та підтримка проксі формують комбінацію, яку Ізраїль сприймає як екзистенційну небезпеку. Після провалу ядерної угоди СВПД та прискорення збагачення урану Ізраїль вів тіньову війну: саботажі, атаки на вчених та об'єкти. Кульмінацією стали дві відкриті війни: дванадцятиденна в червні 2025 року та повномасштабна з 28 лютого 2026-го.
У 2026 році Ізраїль разом із США провів масовані авіаудари по об'єктах у Натанзі, Ісфахані, Парчині та Тебрізі. Метою було знищення спроможностей зі збагачення урану та інфраструктури командування. У перший день операції загинув верховний лідер Алі Хаменеї. Іран відповів ракетами та дронами, намагався заблокувати Ормузьку протоку та активізував своїх союзників. Перемир'я з квітня 2026 року виявилося крихким — у червні відбувалися нові ракетні інциденти.
Для Ізраїлю ключовим залишається питання, скільки збагаченого урану та прихованих об'єктів залишилося неушкодженими. Для Ірану — як відновити стримування після втрати верховного лідера та частини еліти КВІР. Цей конфлікт має не лише військовий, а й ідеологічний вимір: Тегеран проголошує «смерть Ізраїлю» як елемент революційної ідентичності, тоді як Єрусалим розглядає іранський арсенал як пряму загрозу для виживання держави.
«Хезболла» — найсерйозніша загроза на північному кордоні
«Хезболла» наразі є найпотужнішим і найбільш досвідченим супротивником Ізраїлю серед проксі-груп. Організація має десятки тисяч ракет і снарядів, розвинену мережу тунелів та досвід війни 2006 року й попередніх сутичок. Після атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року «Хезболла» відкрила «фронт солідарності», обстрілюючи північ Ізраїлю та змусивши десятки тисяч мешканців евакуюватися на південь.
Тимчасове перемир'я з листопада 2024 року швидко розпалося. «Хезболла» відновлювала арсенал та інфраструктуру, Ізраїль відповідав точковими ударами. Ескалація 2 березня 2026 року — у відповідь на війну з Іраном — призвела до ізраїльського вторгнення в південний Ліван. Цілі Ізраїлю були чіткими: відсунути «Хезболлу» від кордону, знищити ракетну та командну інфраструктуру й створити буферну зону на південь від річки Літані.
Наземні дії, авіаудари по Дахії в Бейруті та систематичне знищення прикордонних сіл призвели до значних втрат з обох сторін. За даними міжнародних звітів, у Лівані загинуло понад 3600 осіб, а понад 1,2 мільйона змушені були залишити домівки. Ізраїль втратив кількадесят військових. У червні 2026 року діють крихкі тимчасові перемир'я з численними порушеннями — ізраїльські операції тривають, а «Хезболла» продовжує намагатися проводити ракетні та дронові атаки.
«Хезболла» не є звичайною терористичною організацією. Це гібридний державний актор із власною політичною, соціальною та економічною базою в Лівані. Така складність робить її повне знищення надзвичайно важким завданням, хоча ізраїльські удари значно послабили її оперативні можливості.
ХАМАС і хронічний конфлікт у Газі
Війна з ХАМАС, що спалахнула після масакри 7 жовтня 2023 року (понад 1200 жертв, сотні заручників), залишається невирішеною попри кілька раундів перемир'їв. Найновіше, з жовтня 2025 року, формально діє, однак звіти вказують на регулярні порушення та обмежені ізраїльські операції. ХАМАС, хоча й значно послаблений, зберіг структури командування та спроможність до спорадичних атак.
Ізраїль контролює значну частину території сектору Газа в військовому плані, а спроби створити альтернативне управління (зокрема міжнародну Раду Миру) наштовхуються на опір як ХАМАС, так і частини міжнародної спільноти. Для Ізраїлю пріоритетом залишається дерадикалізація та недопущення повторення масакри 2023 року. Для ХАМАС — виживання як політичної та військової сили, що представляє палестинський опір.
На відміну від ліванського фронту, у Газі дії набули більш статичного характеру — регулярні авіаудари, точкові операції та боротьба з залишками тунельної інфраструктури. Страждання цивільних з обох боків залишається величезним, а перспектива тривалого політичного рішення — далекою.
Хусити та інші ланки Вісі Опору
Рух хуситів у Ємені, підтриманий Іраном, долучився до дій у 2026 році, випустивши балістичні ракети та дрони в напрямку Ізраїлю. Ці атаки, хоча й менш інтенсивні, ніж дії «Хезболли», демонструють масштаб мережі, координованої з Тегерана. Подібно іракські шиїтські міліції здійснювали спорадичні атаки на американські та ізраїльські цілі в регіоні.
Ці групи виконують роль «другого ешелону» — вони не здатні самостійно загрожувати існуванню Ізраїлю, але підвищують витрати ведення війни на кількох фронтах одночасно та ускладнюють стратегічні розрахунки Єрусалима.
Порівняння головних супротивників — ключові відмінності та схожості
| Супротивник | Головний фронт | Сила та тактика | Стратегічні цілі щодо Ізраїлю | Статус у червні 2026 |
| Іран | Безпосередні удари + проксі | Балістичні ракети, дрони, ядерна програма, фінансове та озброєннєве забезпечення | Знищення єврейської держави або максимальне послаблення її регіональної позиції | Крихке припинення вогню після лютневої війни; напруга зберігається |
| «Хезболла» | Південний Ліван + атаки на північ Ізраїлю | Десятки тисяч ракет, тунелі, гібридна війна, сильна соціальна база | Витіснення Ізраїлю з Лівану, захист «вісі опору», помста за атаки на Іран | Активні наземні дії Ізраїлю; тимчасові перемир'я з порушеннями; значні організаційні втрати |
| ХАМАС | Сектор Газа | Ракети малої дальності, штурмові тунелі, атаки на цивільних, інформаційна війна | Ліквідація Ізраїлю як сіоністської держави, контроль над палестинською нарративом | Обмежена війна; формальне перемир'я з жовтня 2025 з порушеннями; ХАМАС послаблений, але не знищений |
| Хусити (Ємен) | Ракетні та дронові атаки на Ізраїль + Червоне море | Балістичні ракети, дрони, атаки на судноплавство | Солідарність з «віссю опору», тиск на Ізраїль і Захід | Епізодичні атаки; менша оперативна значущість, ніж у «Хезболли» |
Дані про втрати в Лівані походять з міжнародних звітів та аналізів конфлікту станом на 2026 рік.
Міжнародний контекст і перспектива найближчих місяців
Сполучені Штати залишаються головним союзником Ізраїлю, постачаючи озброєння та дипломатичну підтримку. Деякі арабські держави Перської затоки, хоча й не залучаються безпосередньо, сприймають Іран як більшу загрозу, ніж Ізраїль, і певною мірою підтримують дії проти Тегерана. Росія та Китай надають Ірану дипломатичну та технологічну підтримку, уникаючи прямого військового залучення.
Ситуація залишається динамічною. Крихкі перемир'я в Лівані та з Іраном можуть зруйнуватися в будь-який момент — достатньо одного масштабнішого ракетного удару чи ізраїльської операції з усунення. У Газі щоденні інциденти нагадують, що жоден із фронтів не закритий повністю. Для Ізраїлю пріоритетом залишається відновлення безпеки мешканцям півночі та півдня країни та недопущення набуття Іраном ядерних спроможностей. Для супротивників — максимальне підвищення вартості цієї політики.
У цьому клубку інтересів, ідеологій та історії Ізраїль воює одночасно з державою, парамілітарними організаціями та глибоко вкоріненими нарративами. Кожен наступний день приносить нових жертв і нові питання про те, чи можливе будь-яке тривале врегулювання, яке не ґрунтувалося б виключно на військовій силі.
