Нафтопровід «Дружба», один з найдовших нафтопроводів світу, після драматичної перерви знову транспортує нафту до нафтопереробних заводів в Угорщині та Словаччині. З 23 квітня 2026 року відновлено постачання російської сировини після майже тримісячної зупинки, спричиненої пошкодженням інфраструктури в Україні. Система, яка з 1964 року з’єднувала нафтові родовища Росії з Центральною Європою, довела свою технічну надійність, хоча водночас стала символом геополітичних напружень.
Для Польщі та Німеччини ситуація виглядає зовсім інакше. Північна гілка з лютого 2023 року не постачає російську нафту, а з травня 2026 року Росія також зупинила транзит казахстанської нафти до німецького нафтопереробного заводу в Шведті. Ці країни ще раніше створили альтернативні ланцюги постачань через морські порти. Угорщина та Словаччина, які значно більше залежать від південної гілки, з полегшенням зітхнули після відновлення, але досі стоять перед питанням довгострокової стабільності цього джерела.
Вся ця історія показує, як колишній символ «дружби» в енергетиці перетворився на інструмент тиску та серйозне випробування для безпеки постачань у всій Центральній Європі.
Історія будівництва та значення нафтопроводу «Дружба»
Рішення про будівництво ухвалили в грудні 1958 року під час сесії Ради економічної взаємодопомоги в Празі. Мета полягала в постачанні дешевої радянської нафти до соціалістичних країн Центральної Європи — Польщі, Чехословаччини, НДР та Угорщини. Роботи розпочалися 1960 року в районі Альметьєвська в Татарстані. Кожна країна робила свій внесок: Радянський Союз і Польща постачали труби, НДР — насоси, Чехословаччина — арматуру, а Угорщина — автоматику.
Перша нафта дійшла до Чехословаччини вже 1962 року, до Угорщини — у вересні 1963-го, а до Польщі — в листопаді того ж року. Повноцінна експлуатація розпочалася 15 жовтня 1964 року. Система, яка спочатку налічувала понад 5300 км, швидко розвивалася. У 1970-х добудували другу гілку, подвоївши пропускну здатність. До кінця 1974 року країни РЕВ отримали загалом близько 300 мільйонів тонн нафти.
Це був не звичайний нафтопровід. Це була справжня артерія, яка знизила витрати на транспортування на 20–25 відсотків порівняно із залізницею і дала поштовх динамічному розвитку хімічної та нафтопереробної промисловості в усьому східному блоці. Сьогодні, понад шість десятиліть по тому, сталеві труби все ще перетинають річки, залізниці та кордони, несучи сировину, яка досі має значення для частини Європи.
Технічні параметри та маршрут системи
Загальна довжина системи Дружба/Przyjaźń становить близько 4000–8900 км залежно від того, чи враховувати всі відгалуження та паралельні гілки. Основний діаметр труб коливається від 420 до 1020 мм, а в деяких ділянках другої гілки сягає навіть 1220 мм. Пропускна здатність усієї системи оцінюється в 1,2–1,4 мільйона барелів на добу, що відповідає приблизно 66–70 мільйонам тонн на рік.
На маршруті працює кілька десятків насосних станцій — за різними даними, від 46 до понад 80 об’єктів разом із парками резервуарів місткістю 1,5 мільйона кубічних метрів. Нафтопровід долає 45 більших річок і сотні залізничних та автомобільних перешкод. Початок розташований у районі Альметьєвська, звідки нафта тече через Самарську область і Брянськ до Мозиря в Білорусі, де відбувається розподіл на дві основні гілки.
Північна гілка проходить через Білорусь і Польщу (ділянка від Адамова) до Шведта в Німеччині з відгалуженнями, зокрема до Плоцька. Південна гілка перетинає Україну, а в районі Ужгорода розділяється на Словаччину та Угорщину. Саме південна гілка стала в 2026 році епіцентром кризи.
Північна гілка — Польща та Німеччина давно пішли власним шляхом
Для Польщі нафтопровід «Дружба» з лютого 2023 року практично втратив значення в контексті російської нафти. Росія тоді зупинила постачання північною гілкою, а Orlen ще раніше обмежив їхню частку до близько 10 відсотків потреби. Країна повністю перейшла на морський імпорт через Нафтопорт у Гданську та Поморський нафтопровід.
Подібна ситуація в Німеччині. Нафтопереробний завод PCK у Шведті у 2023–2025 роках користувався транзитом казахстанської нафти північною гілкою (понад 2 мільйони тонн на рік). Однак у квітні 2026 року Росія оголосила про зупинення цього транзиту з 1 травня, посилаючись на технічні причини. Берлін і Варшава негайно розпочали переговори про збільшення альтернативних постачань через польські порти.
Польща та Німеччина показали, що диверсифікація можлива — хоча вона вимагає інвестицій і часу. Нафтопереробні заводи мусили адаптувати технологічні процеси до інших сортів нафти, а енергетична безпека країн перестала залежати від одного сталевого маршруту.
Південна гілка та бурхливі події 2025–2026 років
Південна гілка через Україну залишається ключовою для Угорщини та Словаччини. Нафтопереробні заводи MOL у Сацхаломбатті (Угорщина) та Slovnaft у Братиславі (Словаччина) значною мірою оптимізовані під російську нафту типу Urals. Постачання цим маршрутом у 2025 році сягали 9–10 мільйонів тонн на рік.
Ситуація кардинально змінилася наприкінці січня 2026 року. 27 січня російський удар пошкодив інфраструктуру насосної станції на українській ділянці (у районі Бродів чи поблизу). Україна оголосила зупинку транспортування. Угорщина та Словаччина звинуватили Київ у навмисному затягуванні ремонтів і використанні ситуації для політичного шантажу — блокування фінансової допомоги ЄС.
У відповідь Словаччина запровадила надзвичайний стан у нафтовому секторі та вивільнила стратегічні резерви (до 250 тисяч тонн). Угорщина погрожувала зупинити експорт електроенергії в Україну. Спір ескалує до рівня блокування Угорщиною великої позики ЄС для України на суму близько 90 мільярдів євро.
Ремонти тривали довше, ніж спочатку передбачалося, — зокрема через обмеження роботи в зоні ризику обстрілів. Експерти ЄС прибули в Україну в березні, щоб оцінити стан інфраструктури. Президент Зеленський запевняв, що відновлення відбудеться до кінця квітня. І так сталося.
Чи працює зараз? Статус на червень 2026 року
Так — нафтопровід «Дружба» знову працює. Транспортування на українській ділянці розпочали 22 квітня 2026 року опівдні. Перші партії нафти прибули на насосні станції в Словаччині та Угорщині вранці 23 квітня. До травня постачання повернулися до нормального рівня — близько 165 тисяч барелів на добу.
MOL підтвердив отримання нафти на станціях Феньєшлітке та Будковце. Словацька міністерка економіки Деніса Сакова повідомила, що прийом відновили о 2:00 ночі 23 квітня. Угорщина того ж дня зняла вето щодо позики ЄС для України.
Це, однак, не означає повного спокою. У 2025 році українські дрони неодноразово атакували насосні станції на російській стороні (зокрема в районі Унечі та Брянська), спричиняючи кількаденні перерви. Ризик нових інцидентів з обох сторін конфлікту залишається реальним.
Вплив на енергетичну безпеку Угорщини та Словаччини
Угорщина та Словаччина належать до останніх країн ЄС, які досі значною мірою залежать від російської трубопровідної нафти. Нафтопереробні заводи в Сацхаломбатті та Братиславі переробляють сотні тисяч барелів на добу, задовольняючи паливні потреби обох держав та частково експортуючи в Україну.
Під час перерви 2026 року обидві країни мусили звертатися до стратегічних резервів і розглядати дорожчі альтернативи (зокрема нафтопровід Адрія з Хорватії, транзитні збори якого в п’ять разів вищі). Вартість палива та нафтопродуктів тимчасово зросла, а політичні напруження всередині ЄС досягли високого рівня.
Відновлення постачань принесло полегшення, але водночас виявило крихкість моделі, заснованої на одному джерелі та одному маршруті. Угорщина та Словаччина ще раніше планували нові продуктові з’єднання між собою (нафтопровід пропускною здатністю 1,5 млн тонн на рік, запланований на 2027 рік), щоб підвищити гнучкість.
Альтернативи та майбутнє нафтопроводу «Дружба»
Для Польщі альтернативи вже стали реальністю — імпорт через Балтику, розбудова терміналів і внутрішніх нафтопроводів. Чехія відмовилася від залежності 2025 року завдяки розширенню трансальпійського нафтопроводу TAL+ і постачанням з Трієста.
Угорщина та Словаччина мають складнішу географічну (країни без виходу до моря) та технологічну ситуацію (нафтопереробні заводи адаптовані до російської сировини). Можливі шляхи диверсифікації:
- Збільшення постачань через нафтопровід Адрія (JANAF) з хорватського порту Омішаль
- Нові продуктові з’єднання між Братиславою та Сацхаломбаттою
- Довгострокова адаптація нафтопереробних заводів до інших сортів нафти
- Імпорт ЗПГ і продуктів з інших напрямків (хоч і дорожчих)
Майбутнє всієї системи Дружба залежить від розвитку війни в Україні, санкцій ЄС та темпів відмови Європи від російських енергетичних ресурсів. Навіть після відновлення постачань у квітні 2026 року ніхто не дає гарантій, що наступні атаки чи політичні рішення знову не перервуть потік.
Геополітичне значення та суперечності
Нафтопровід «Дружба» від самого початку був чимось більшим, ніж просто інфраструктура. У часи холодної війни він символізував господарську співпрацю східного блоку. Сьогодні став розмінною картою в російсько-українському конфлікті та внутрішньоєвропейській суперечці щодо допомоги Києву.
Угорщина неодноразово погрожувала блокуванням санкцій і фондів для України, доки не відновлять постачання нафти. Словаччина запроваджувала надзвичайні стани та обмежувала експорт енергії. Україна, своєю чергою, звинувачувала Росію в навмисному руйнуванні інфраструктури, а Угорщину та Словаччину — в піддаванні енергетичному шантажу.
Ці напруження показують, наскільки сильно енергетична безпека сьогодні переплітається із зовнішньою політикою. Нафтопровід, який мав служити «дружбі», став одним із найбільш суперечливих елементів європейської енергетичної карти.
| Період | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| Серпень 2025 | Українські атаки дронів на насосні станції на російській стороні | Кілька коротких перерв у постачаннях до Угорщини та Словаччини |
| 27 січня 2026 | Російський удар пошкоджує інфраструктуру в Україні | Повна зупинка постачань до Угорщини та Словаччини; взаємні звинувачення |
| Лютий–березень 2026 | Дипломатичний спір; Словаччина запроваджує надзвичайний стан | Вивільнення стратегічних резервів; блокування допомоги ЄС для України Угорщиною |
| 22–23 квітня 2026 | Відновлення транспортування та постачань | Нафта доходить до Угорщини та Словаччини; Угорщина знімає вето щодо позики ЄС |
| Травень 2026 | Постачання повертаються до нормального рівня (~165 тис. барелів/добу) | Стабілізація, хоча з збереженням пильності |
Дані на основі повідомлень операторів (MOL, Укртранснафта), міністерств Словаччини та Угорщини, а також репортажів Reuters.
Нафтопровід «Дружба» працює. Транспортує нафту, з’єднує нафтопереробні заводи та впливає на ціни палива в частині Європи. Водночас він нагадує, що в 2026 році навіть найдовші сталеві труби вже не є лише питанням техніки — вони стали частиною більшої, постійної гри за безпеку, вплив і енергетичну незалежність. Для одних це полегшення та повернення до знайомої схеми. Для інших — сигнал якомога швидше будувати альтернативи.
