У південно-східній та східній Польщі, насамперед у воєводствах Підкарпатському, Свентокшиському та Люблінському, партія Право і Справедливість уже багато років утримує домінуючі позиції. На парламентських виборах 2023 року вона отримала в цих регіонах відповідно 52,7%, 51,7% та 50,5% голосів за даними exit poll Ipsos. Ці результати значно перевищують середній показник по країні й контрастують із підтримкою на рівні 24–32%, яку фіксують у західних та північних воєводствах.
Такий географічний розподіл не є випадковим. Кандидат, підтриманий ПіС, на президентських виборах 2025 року переміг у другому турі саме завдяки винятково високій мобілізації в цих бастіонах, що забезпечило загальнонаціональну перемогу з результатом 50,89% проти 49,11%. Хоча в загальнонаціональних опитуваннях першої половини 2026 року підтримка ПіС коливається в межах 20–25%, у традиційних фортецях лояльність виборців залишається стабільною й нечутливою до політичних коливань.
Найсильніші бастіони ПіС — конкретна мапа підтримки
Підкарпаття є найяскравішим прикладом. Цей регіон регулярно дає ПіС понад 50%, а в багатьох сільських громадах підтримка перевищує 60–70%. Свентокшиське та Люблінське йдуть одразу за ним із результатами на рівні 50–52% у 2023 році. Далі — Підляшшя (44,7%) та Малопольща (41%). Саме в цих п’яти воєводствах ПіС стабільно формує свою найміцнішу базу парламентських і місцевих мандатів.
У 2024 році на виборах до воєводських сеймиків ПіС знову здобуло переконливу перемогу на Підкарпатті з результатом близько 52%. У 2025 році на президентських виборах кандидат від цієї партії домінував у тих самих воєводствах, отримавши в деяких із них понад 35–40% уже в першому турі. Така стабільність свідчить, що йдеться не про одноразовий ефект кампанії, а про глибоко вкорінені політичні уподобання.
Чому саме там? Історичне та культурне підґрунтя
Поділ на «Польщу A і B» спрощує реальність, але добре відображає відмінності в шляхах розвитку регіонів. Східні та південно-східні воєводства вирізняються вищим відсотком сільського населення, меншою урбанізацією та міцнішою збереженістю традиційних суспільних структур. Галичина (історично Малопольща та Підкарпаття) в період поділів мала певну форму польської культурної автономії, що зміцнило національну ідентичність і прихильність до католицизму як її важливої складової.
Східні прикордонні землі додатково сформувалися під впливом досвіду Другої світової війни, зміни кордонів і післявоєнних міграцій. У результаті постали більш однорідні етнічно та релігійно спільноти, менш схильні до швидких змін у звичаях. Програма ПіС з акцентом на суверенітет, традиційну сім’ю та критику ліберальних суспільних трансформацій влучає тут у самісіньке серце. Ці цінності для місцевих жителів — не абстракція, а щоденна реальність, яку передають у родинах і парафіяльних спільнотах.
Релігія та спільнота як мобілізуючий чинник
Регіони з найвищою підтримкою ПіС водночас є територіями з найвищою релігійністю в країні. Ідентифікація з Католицькою церквою та регулярність відвідування служб тут значно вищі за загальнонаціональну середню (89% католиків по країні, з перевагою сіл і старшого покоління). У багатьох підкарпатських чи люблінських парафіях неділя — це не лише духовний, а й важливий суспільний день. Заклик до захисту традиційної моделі сім’ї та національних цінностей тут знаходить набагато сильніший відгук, ніж у урбанізованих і секуляризованих регіонах західної Польщі.
Це не означає механічного «голосування за пароха». Йдеться про глибоку світоглядну збіжність — з 2015 року ПіС успішно позиціонує себе як захисника того аксіологічного ладу, який у цих спільнотах є панівним. Саме тому лояльність виборців залишається високою навіть тоді, коли партія перебуває в опозиції.
Економічний вимір та сприйняття соціальної політики
Матеріальний фактор також відіграє свою роль, хоча й не є визначальним. Східні воєводства історично належали до бідніших. Соціальні програми ПіС 2015–2023 років — насамперед 500+ та його розширення, 13-та пенсія, підвищення виплат пенсіонерам — мали в цих регіонах відчутніший вплив на сімейні бюджети. Зменшення бідності тут було особливо помітним.
Паралельно відбувалися масштабні інфраструктурні інвестиції: будівництво швидкісних доріг, модернізація аеропорту в Жешуві (який став важливим хабом допомоги Україні), підтримка місцевих лікарень і шкіл. У суспільній свідомості ПіС закріпилося як сила, яка «пам’ятає про провінцію». Навіть у 2026 році, вже в опозиції, партія продовжує мобілізувати виборців аргументом, що чинна влада більше дбає про великі агломерації та пріоритети ЄС, ніж про потреби східних повітів.
Хто є виборцями ПіС у цих бастіонах?
Демографічний профіль чіткий: переважно люди старші за 50 років, із середньою або базовою освітою, мешканці сіл і невеликих міст (до 50–100 тис. жителів). Значну частку становлять багатодітні родини та віряни з сильною католицькою ідентифікацією. Молодь у цих регіонах консервативніша, ніж їхні однолітки в Тріймісті чи на Сілезії, хоча й тут відбуваються поступові зміни.
Жінки голосують за ПіС трохи рідше, ніж чоловіки в загальнонаціональному масштабі, але в східних бастіонах ця різниця менша — матері та бабусі часто цінують конкретні соціальні виплати. Чоловіки ж активніше реагують на теми безпеки, суверенітету та критики міграції.
Нюанси та винятки — поділ не є абсолютним
Навіть у найсильніших бастіонах є винятки. У Жешуві чи Любліні результати ПіС значно нижчі, ніж у навколишніх сільських громадах. Деякі туристичні громади в Бещадських горах чи околиці великих промислових підприємств більш розділені. У другому турі президентських виборів 2025 року кандидат ПіС програв у кількох підкарпатських громадах курортного типу або з високою часткою людей із вищою освітою.
Ці винятки доводять, що поділ — це градієнт, а не стіна. Урбанізація, вищий рівень освіти та контакти зі світом (робота в ЄС, навчання у великих містах) поступово змінюють настрої, хоча цей процес триває роками.
Стабільність у 2026 році та значення для всієї Польщі
У першій половині 2026 року, попри складне загальнонаціональне становище, ПіС зберігає в східних і південно-східних фортецях здатність до потужної мобілізації. Це дає реальну силу в Сеймі — багато східних округів і далі приносять партії більшість мандатів. Водночас ці регіони стають природним майданчиком для опозиційного наративу: критики централізації, захисту «звичайної людини» від еліт і європейських інституцій.
Дивлячись на результати в окремих солтиствах, де підтримка ПіС сягає 70–80%, стає очевидно, наскільки глибоко вкоренився цей електорат. Це вже не просто ефект соціальних виплат чи тимчасової кон’юнктури — це результат багаторічного збігу програми партії з глибинними потребами ідентичності, спільноти та економіки.
Поділ Польщі на регіони з чітко відмінними політичними уподобаннями залишається фактом. Східні та південно-східні бастіони ПіС доводять, що польська політика й далі значною мірою визначається географією, історією та культурою, а не лише загальнонаціональними середніми показниками опитувань.
