Протягом менш ніж семи років грошова маса M3 у Польщі зросла з рівня близько 1,566 трильйона злотих наприкінці 2019 року до понад 2,852 трильйона злотих у травні 2026 року. Це означає, що в економіці з’явилося додатково близько 1,3 трильйона злотих — сума, яка значною мірою виникла не в друкарнях, а через фінансові операції центрального банку та банківської системи. Найінтенсивніший імпульс припав на роки пандемії, коли Національний банк Польщі придбав облігації на суму понад 140 мільярдів злотих, підтримуючи фінансування антикризових щитів і зберігаючи ліквідність банківського сектору.
Цей механізм не був класичним «друкуванням банкнот під бюджетний дефіцит». НБП діяв на вторинному ринку, створюючи банківські резерви в обмін на цінні папери. Більшість нових грошей в обігу — це результат мультиплікативного ефекту кредитів, які видавали комерційні банки за низьких процентних ставок. Розуміння різниці між монетарною базою та широкою грошовою масою допомагає пояснити, чому інфляція прискорилася в 2021–2023 роках і як ці процеси сьогодні впливають на купівельну спроможність заощаджень звичайних сімей.
Історія Польщі свідчить, що надмірна емісія грошей завжди закінчувалася ерозією довіри до валюти. Гіперінфляція 1923 року, коли ціни зростали темпами в десятки тисяч відсотків на рік, чи деномінація 1995 року, що прибрала чотири нулі з номіналів, залишили чіткий слід у колективній пам’яті поколінь. Сьогодні питання про масштаб «додруку» повертається в контексті глобальних шоків і локальних рішень — не як абстрактна теорія, а як реальний чинник, що формує ціни на житло, продукти харчування та майбутні пенсії.
Від польської марки до стабільного злотого — уроки, які не можна забувати
Наприкінці 1923 року польська марка втрачала вартість шаленими темпами. У піковий момент гіперінфляції ціни подвоювалися кожні кілька днів, а за один долар платили кілька мільйонів марок. Хліб, який навесні коштував тисячу марок, восени вимагав уже десятків тисяч. Економіка занурювалася в хаос, страйки паралізували міста, а заощадження цілих поколінь танули за кілька місяців.
Владислав Грабський, обійнявши посаду прем’єр-міністра в грудні 1923 року, взявся за радикальну реформу. У квітні 1924 року запровадили злотий, прив’язаний до паритету золота та швейцарського франка. Нова валюта швидко відновила довіру — не тому, що її надрукували менше, а тому, що держава обмежила видатки, збалансувала бюджет і відновила фіскальну дисципліну. Це був момент, коли поляки вперше в незалежній державі побачили, що гроші можуть бути якорем стабільності, а не джерелом невизначеності.
П’ятдесят років потому, у 1950 році, провели чергову реформу обміну. Цього разу в умовах централізовано-планової економіки — старі злоті обмінювали за курсом 100:3 для готівки і менш вигідним для банківських заощаджень. Люди втратили частину заощаджень усього життя. У 1980-х і на початку 1990-х інфляція знову вийшла з-під контролю, сягнувши сотень відсотків на рік. Лише план Бальцеровича та пізніша деномінація 1995 року (10 000 старих злотих = 1 новий злотий) відновили порядок. Кожен із цих уроків вчить одного: надмірна та неконтрольована емісія грошей руйнує довіру швидше, ніж її можна відновити.
Як насправді створюються гроші в сучасній економіці
Сучасні гроші лише незначною мірою походять із друкарні НБП. Більшість існує як цифровий запис на банківських рахунках. Коли банк видає кредит на купівлю квартири чи розвиток компанії, він одночасно створює новий депозит — саме це і є створенням грошей. НБП впливає на цей процес опосередковано: встановлюючи рівень процентних ставок, визначаючи розмір обов’язкових резервів та проводячи операції на відкритому ринку.
Коли НБП знижує ставки до рекордно низького рівня 0,1% у 2020 році, кредит стає дешевшим. Банки охочіше позичають, підприємства інвестують, а домогосподарства витрачають. У результаті зростає грошова маса M3 — агрегат, що охоплює готівку в обігу, поточні депозити, строкові до двох років та боргові папери з коротким терміном погашення. Це не «порожні гроші» в буквальному сенсі — зазвичай це супроводжується зростанням економічної активності. Проблема виникає, коли нова грошова маса випереджає реальне зростання виробництва та послуг.
У роки пандемії НБП вдався до інструменту структурних операцій на відкритому ринку. Центральний банк купував на вторинному ринку облігації Державної скарбниці, BGK та PFR, сплачуючи за них новоствореними банківськими резервами. Загальна вартість цих транзакцій у 2020–2021 роках перевищила 140 мільярдів злотих. Це не був прямий викуп боргу в уряду (що було б монетарним фінансуванням дефіциту і порушувало б конституційні обмеження), а дія, спрямована на зниження вартості обслуговування боргу та забезпечення ліквідності фінансовій системі. Наслідок був подібним до класичного «додруку» — зросла монетарна база, а через кредитний мультиплікатор також ширша грошова маса.
Пандемія як переломний момент — конкретні цифри 2020–2021 років
У березні 2020 року, коли локдауни паралізували економіку, НБП швидко запустив програми підтримки. Зниження процентних ставок, операції репо та викуп активів мали запобігти кредитному колапсу і дозволити уряду профінансувати антикризові щити. У самому 2020 році НБП придбав облігації на суму понад 107 мільярдів злотих. У 2021 році ці операції продовжили, хоча в меншому масштабі. Наприкінці 2023 року портфель цих паперів у балансі НБП становив ще близько 135 мільярдів злотих.
Паралельно зростав попит на готівку. Поляки, не впевнені в завтрашньому дні, знімали заощадження з рахунків. Вартість готівки в обігу стрибнула з близько 238 мільярдів злотих наприкінці 2019 року до понад 321 мільярда злотих наприкінці 2020 року — зростання понад 35% за один рік. Це був один із найшвидших стрибків в історії вимірювань. Більшість цих грошей пізніше повернулася на рахунки, але слід у статистиці залишився.
У результаті цих дій грошова маса M3 зросла у 2020 році понад 16% рік до року — найшвидше за багато років. Це не було виключно рішенням НБП. Низькі процентні ставки, урядові програми допомоги та глобальна хвиля ліквідності впливали одна на одну, створюючи ефект синергії.
Грошова маса в цифрах — таблиця зростання 2019–2026
Щоб побачити масштаб змін, варто поглянути на конкретні дані. Наведена нижче таблиця показує вибрані точки вимірювання агрегату M3 відповідно до публікацій Національного банку Польщі. Значення округлено до повних мільярдів злотих для зручності читання.
| Період | M3 (млрд злотих) | Зростання від кінця 2019 | Головні чинники |
|---|---|---|---|
| Кінець 2019 | 1 566 | – | Нормальне зростання кредитування |
| Кінець 2020 | 1 823 | +257 млрд (+16,4%) | Зниження ставок, викуп облігацій, зростання готівки |
| Кінець 2021 | 1 985 | +419 млрд (+26,8%) | Продовження пандемічних програм |
| Липень 2023 | 2 173 | +607 млрд (+38,8%) | Відкладений ефект + інфляція |
| Січень 2025 | 2 469 | +903 млрд (+57,7%) | Економічне пожвавлення |
| Травень 2026 | 2 852 | +1 286 млрд (+82,1%) | Сильне зростання депозитів і готівки |
У травні 2026 року M3 сягнув 2 852 мільярди злотих і зростав темпом близько 11% рік до року — помітно швидше, ніж споживча інфляція (яка коливалася тоді навколо 2,5–3,1%) та номінальне зростання ВВП в першому кварталі. Такий розрив сигналізує, що в економіці циркулює відносно багато «вільних» грошей, що за сприятливих умов може перетворитися на ціновий тиск у майбутньому.
Наслідки для звичайних людей — інфляція, заощадження та ефект Кантільйона
Найважливіше питання: хто виграв, а хто програв від цього зростання грошової маси? Економісти називають це ефектом Кантільйона — новостворені гроші не доходять до всіх одночасно. Спочатку виграють банки, фінансові установи та суб’єкти, близькі до влади (отримувачі щитів, виконавці державних замовлень). Лише пізніше, коли ціни починають зростати, гроші доходять до решти суспільства — пенсіонерів, людей, що живуть із заощаджень, чи працівників із фіксованими зарплатами.
В Польщі роки 2021–2023 показали цей механізм на практиці. Інфляція CPI сягнула 18,4% у лютому 2023 року. Частина цього зростання пояснювалася глобальними енергетичними шоками та розірваними ланцюгами постачань, але вагомий внесок мала також м’яка монетарна політика попередніх років. Особи, які тримали заощадження на звичайних депозитах чи в готівці, реально втратили понад десять відсотків купівельної спроможності за два роки. Ті, хто раніше взяв іпотечний кредит на квартиру, виграли — борг танув у реальному вираженні, а вартість нерухомості зростала.
Для сім’ї, яка планує купівлю квартири чи відкладає на пенсію, кожен додатковий відсоток інфляції понад очікування означає реальну втрату кількох місяців праці. Це не абстрактна статистика — це різниця між відпусткою раз на рік і відмовою від поїздки або між власною двокімнатною квартирою та подальшою орендою.
Це не означає, що дії НБП у 2020 році були помилкою. Без швидкої підтримки економіка могла б впасти в глибоку рецесію з масовими банкрутствами компаній і зростанням безробіття. Питання радше про масштаб і таймінг — чи не підтримували надто м’яку політику занадто довго, коли інфляція вже прискорювалася.
Що сьогодні означає зростання M3 для фінансового планування в 2026 році
У травні 2026 року базова інфляція коливалася навколо 3%, а CPI впала до 2,5% у червні. НБП, очевидно, нормалізував політику — процентні ставки вищі, ніж у пандемічному мінімумі, а викуп активів зупинено. Проте M3 продовжує динамічно зростати. Частина цього зростання — природний ефект економічного пожвавлення та надходження коштів ЄС, частина ж може відображати все ще підвищену схильність до заощадження у формі депозитів.
Для приватної особи це означає кілька практичних висновків. По-перше, тримання більших сум у готівці або на невідсоткових рахунках в умовах навіть помірної інфляції 2,5–3,5% на рік реально зменшує вартість заощаджень. По-друге, має сенс диверсифікація — частина коштів в облігаціях, індексованих на інфляцію, частина в нерухомості або інструментах участі, які історично краще захищають від ерозії купівельної спроможності. По-третє, варто стежити за повідомленнями НБП та даними про грошову масу — не для спекуляцій, а щоб розуміти, чи може повернутися інфляційний тиск у наступних кварталах.
Польська економіка навчилася жити з вищою грошовою масою, ніж до пандемії. Питання, чи навчилася вона також використовувати її без повторення помилок минулого — це вже залежить не лише від центрального банку, а від усієї фіскальної та виробничої структури країни. Дані НБП показують чітко: грошей стало дуже багато. Тепер найважливіше — чи ці гроші працюють на зростання реального багатства, чи лише піднімають ціни наявних активів.
