Лі Чже Мьон обійняв посаду президента Південної Кореї 4 червня 2025 року як чотирнадцятий лідер цієї динамічної країни. Він приніс до Чхонвадхе — Блакитного дому — унікальний досвід людини, яка пройшла шлях від фабричного робітника з постійною травмою руки до голови держави. Його каденція, яка вже триває понад рік у липні 2026-го, розгортається на тлі недавньої конституційної кризи. Попередник Юн Сок Йоль у грудні 2024 року оголосив воєнний стан, що призвело до блискавичного імпічменту, хаосу з виконувачами обов’язків президента та врешті-решт — жорсткого вироку. Юна засудили до багаторічного ув’язнення за зловживання владою та спробу заколоту. Лі, прагматичний прогресист із Демократичної партії, уособлює повернення до інституційної передбачуваності, акцент на економіці, технологіях і збалансованому розвитку регіонів.
Візія Лі Чже Мьона ґрунтується на філософії «окканпуяк» — стримуванні привілеїв сильних і підтримці слабших. Цю ідею він виносив ще під час роботи адвокатом із прав людини та мером Соннама, де тестував ініціативи на кшталт дивідендів для молоді. У 2026 році його адміністрація активно нарощує інвестиції в штучний інтелект, збільшує бюджет на дослідження та розробки майже на 19 відсотків і будує стратегічні партнерства. Про це свідчать візити на саміт НАТО в Анкарі та перша за 15 років державна поїздка до Монголії. Для аналітиків азійської політики та глобальних ланцюгів постачань це означає більш наполегливу, але водночас відкриту до діалогу Південну Корею — від критичних ресурсів до стабілізації на Корейському півострові.
Президентство Лі перевіряє на міцність зрілість південнокорейської демократії після десятиліть трансформації — від авторитаризму Пак Чон Хі до інноваційної республіки, яка експортує технології, культуру й автомобілі. Маючи підтримку на рівні близько 60 відсотків, Лі продовжує нормалізувати відносини з сусідами та союзниками, одночасно долаючи внутрішні поділи, демографічні та економічні виклики. Розуміння цієї постаті допомагає побачити, як особиста рішучість переплітається з долею цілої нації в епоху штучного інтелекту та геополітичних турбулентностей.
Шлях від фабрики до Блакитного дому
Лі Чже Мьон народився приблизно 8 грудня 1963 року в Андоні, провінція Північний Кьонсанд, п’ятою дитиною з семи в бідній родині. Офіційна дата в документах — 22 грудня 1964 року, через запізнілу реєстрацію батьком. Дитинство минуло в крайній бідності — спочатку серед полів, а згодом у промисловому Соннамі, куди сім’я переїхала в пошуках кращої долі. Після початкової школи тринадцятирічний хлопець змушений був залишити навчання й піти працювати на фабрики: спочатку паяти свинець у майстерні з намистами, потім — у небезпечних умовах виробництва гуми та холодильного обладнання.
На одній із фабрик рукавичок преса для шкіри розчавила йому ліве зап’ястя, спричинивши постійну інвалідність і звільнення від військової служби. Цей випадок сформував його світогляд сильніше за будь-які книжки. Замість опустити руки Лі навчався вечорами, склав еквівалентні іспити за середню школу й 1986 року закінчив юридичний факультет Університету Чунан. Став адвокатом, який спеціалізувався на трудових правах і правах людини, співпрацюючи з організаціями на кшталт Мінбюн. Він захищав слабших у часи, коли Південна Корея ще оговтувалася від наслідків авторитарних режимів.
Політична кар’єра почалася з поразок: у 2006 році він програв вибори мера Соннама, а в 2008-му — на депутата. Лише 2010 року переміг і протягом двох каденцій (до 2018-го) впроваджував сміливі соціальні ініціативи: дивіденди для молоді, безкоштовні шкільні форми, розбудову міського медичного центру. У Соннамі реалізував понад 94 відсотки передвиборчих обіцянок. Пізніше, як губернатор провінції Кьонгі (2018–2021), найбільшої за населенням, успішно впорався з пандемією COVID-19 і створив образ ефективного управлінця. У 2022 році мінімально поступився Юн Сок Йолю на президентських виборах, але 2025-го, після хаосу, влаштованого попередником, переміг із результатом 49,42 відсотка.
Бурхливий 2024–2025: імпічмент і повернення демократії
3 грудня 2024 року президент Юн Сок Йоль оголосив воєнний стан, намагаючись зупинити роботу Національних зборів і заарештувати опонентів. Спроба провалилася за кілька годин: депутати прорвалися крізь кордони військових і поліції, а парламент миттєво скасував указ. Лі Чже Мьон, на той момент лідер опозиції, відіграв ключову роль у мобілізації та прямій трансляції подій — навіть видерся на огорожу Зборів. 14 грудня 2024-го парламент проголосував за імпічмент Юна (204 голоси зі 300), а 4 квітня 2025-го Конституційний суд одноголосно підтвердив його, остаточно усунувши президента з посади.
Країна пережила період хаосу з кількома виконувачами обов’язків: Хан Док Су, Чхве Сан Мок і Лі Чу Хо. Юн постав перед судом. У лютому 2026 року йому дали довічне за заколот, пов’язаний із воєнним станом (в апеляції), а в іншій справі — 30 років за провокації з дронами проти Північної Кореї. У липні 2026-го Верховний суд підтвердив семирічний вирок за зловживання владою та перешкоджання арешту. Ці події стали найсерйознішим випробуванням для південнокорейської демократії за десятиліття й водночас каталізатором повернення лібералів до влади.
Філософія та стиль управління Лі Чже Мьона
В основі дій Лі лежить ідея «окканпуяк» — активне обмеження привілеїв еліт і системна підтримка найвразливіших. Це не абстрактна теорія, а результат власного досвіду на фабриці та адвокатської практики. Як мер Соннама він випробовував універсальний базовий дохід для молоді, що згодом стало одним із ключових пунктів президентської кампанії. На відміну від догматичних ідеологів Лі поєднує прогресивні цілі з практицизмом — звідси підтримка інвестицій в ІІ та оборону поряд із наголосом на перерозподілі й розвитку регіонів.
Його стиль часто буває прямим і емоційним. Він може гостро критикувати попередні уряди, але водночас шукає міжпартійні компроміси. Приклад — рекордний бюджет на 2026 рік, узгоджений з опозицією. У 2026-му Лі акцентує «великий стрибок» — трансформацію моделі зростання з сеульсько-центричної на п’ятиполюсну зі спеціалізованими зонами. Це не просто гасло: на практиці йдеться про мільярдні інвестиції в інфраструктуру поза столицею, пільги для малого й середнього бізнесу та програми, які допомагають молоді залишатися в провінціях.
Найважливіше те, що Лі Чже Мьон сприймає президентство не як нагороду, а як інструмент системних змін — від економіки до міжлюдських відносин у розколотому суспільстві.
Економіка та суспільство: конкретні кроки 2026 року
Бюджет на 2026 рік сягнув 728 трильйонів вон — на 8,1 відсотка більше, ніж торік. Видатки на дослідження та розробки зросли на 19,3 відсотка — до 35,3 трильйона вон, а фінансування штучного інтелекту потроїли до 10,1 трильйона. Оборонний бюджет збільшили на 8,3 відсотка — до 66,3 трильйона. На охорону здоров’я, добробут і зайнятість спрямували 269,1 трильйона вон. Створено Національний фонд зростання обсягом 150 трильйонів вон для залучення приватних інвестицій в ІІ, напівпровідники та відновлювану енергетику.
На практиці це рекордні закупівлі 260 тисяч GPU від Nvidia, експорт понад 700 мільярдів доларів на рік і подолання позначки 4000 пунктів індексом KOSPI. Влада запровадила грошові ваучери (від 150 до 400 тисяч вон залежно від доходу), посилила правила для низькооплачуваної праці іноземців і підвищила мінімальну зарплату для мігрантів. Водночас ввели обмеження на іпотечні кредити в Сеулі та вимоги резидентства, щоб остудити ринок нерухомості.
Ці рішення відчутно впливають на щоденне життя людей — від зменшення витрат на освіту й медицину до кращих шансів на стабільну роботу поза мегаполісом. Для бізнесу — це передбачуваніше регулювання та доступ до коштів на інновації.
Дипломатія в дії: від НАТО до Монголії
Лі Чже Мьон швидко повернув Південну Корею на глобальну арену. У червні 2025-го він узяв участь у саміті G7, а в липні 2026-го — у саміті НАТО в Анкарі, де запропонував глибшу співпрацю в оборонній промисловості. Одразу після цього відбувся перший за 15 років державний візит до Монголії (9–11 липня 2026), де оголосили «золоту еру» двосторонніх відносин. Підписали угоди про критичні ресурси, ланцюги постачань, охорону здоров’я та продовольчу безпеку.
Президент зустрічався з Володимиром Зеленським, Дональдом Трампом та іншими світовими лідерами. З Японією наголошує на необхідності щирого вибачення за історичні травми перед посиленням оборонної співпраці. З Китаєм нормалізує відносини після періоду напруги. Щодо Північної Кореї пропонує поетапний підхід до денуклеаризації та створення мирного режиму замість перемир’я 1953 року — зберігаючи потужну армію на базі штучного інтелекту.
Ці кроки не лише символічні. У липні 2026-го, під час участі Південної Кореї в чемпіонаті світу з футболу, президент активно коментував результати збірної, демонструючи залученість до національних справ далеко за межами президентського кабінету.
Виклики та напрям на найближчі роки
Попри високий рейтинг Лі Чже Мьон стикається з серйозними викликами. Суспільство досі розділене після травми воєнного стану. Старіння населення й низька народжуваність вимагають глибоких пенсійних і міграційних реформ. Технологічне суперництво з Китаєм і США змушує постійно вкладати в ІІ та напівпровідники. Відносини з Північчю непередбачувані, а глобальні конфлікти (війна в Україні, ситуація на Близькому Сході) впливають на ланцюги постачань.
2026 рік Лі оголосив «першим роком великого стрибка» — прискорення змін у п’яти напрямах: регіональний розвиток, технологічні інновації, соціальний захист, прагматична дипломатія та потужна оборона. Головне — зберегти баланс між соціальними реформами й фіскальною дисципліною, а також відбудувати довіру понад політичними бар’єрами.
Ось ключові пріоритети адміністрації на найближчий час:
- Перехід від сеульсько-центричного зростання до п’ятиполюсної моделі зі спеціалізованими зонами.
- Потроєння фінансування штучного інтелекту та захист ланцюгів постачань критичних ресурсів.
- Розвиток програм добробуту та інтеграції мігрантів паралельно з підвищенням мінімальних зарплат.
- Поетапна нормалізація відносин із Північною Кореєю за умови сильної оборонної позиції.
- Поглиблення співпраці з НАТО, США, Японією та новими партнерами, зокрема Монголією.
| Дата | Подія | Значення для президентства |
|---|---|---|
| 2010–2018 | Мер Соннама | Тестування соціальних політик (дивіденди для молоді, безкоштовні шкільні форми) — основа майбутньої національної візії |
| 2018–2021 | Губернатор Кьонгі | Управління пандемією та найбільшою провінцією — побудова іміджу ефективного адміністратора |
| Грудень 2024 | Ключова роль в опорі воєнному стану Юна | Символ захисту демократії, ключ до перемоги 2025 року |
| Червень 2025 | Обійняття посади президента | Початок нормалізації після конституційної кризи |
| Липень 2026 | Саміт НАТО + державна візита до Монголії | Активне будівництво міжнародної позиції та ресурсних партнерств |
Ці події яскраво ілюструють, як особиста історія Лі Чже Мьона — від фабричної травми до підписання міжнародних угод — переплітається з долею всієї країни. У липні 2026 року, повертаючись із Монголії та готуючи нові внутрішні реформи, Південна Корея стоїть на порозі нової сторінки: стабільнішої, технологічно потужної й усвідомленої своєї ролі у світі. Для всіх, хто стежить за Східною Азією, постать Лі Чже Мьона — один із найяскравіших прикладів того, як рішучість однієї людини здатна змінити траєкторію цілої нації.
