BRICS — це платформа співпраці одинадцяти динамічних економік, що розвиваються. Разом вони охоплюють майже половину населення планети та генерують близько 40% світового ВВП за паритетом купівельної спроможності. Група виникла як відповідь на домінування традиційних фінансових і політичних інституцій, а сьогодні стала реальним, хоч і гнучким механізмом координації інтересів Глобального Півдня — від торгівлі та інвестицій до енергетичної безпеки й технологічного обміну.
У 2026 році, під головуванням Індії, BRICS переходить на новий етап розвитку. Акцент робиться на стійкості до криз, інноваціях та сталому розвитку, водночас поглиблюється співпраця з новими партнерами. Для новачків у темі це насамперед альтернативний центр впливу в глобальній економіці. Для тих, хто стежить за деталями, — складна мережа союзів, напружень і прагматичних компромісів, яка повільно, але впевнено змінює міжнародну архітектуру.
Ця мозаїка культур, політичних систем і рівнів розвитку створює один із найзахопливіших дипломатичних експериментів сучасності. Країни, такі різні, як Китай і Бразилія чи Іран і ПАР, знаходять спільну мову не через ностальгію, а завдяки холодному розрахунку взаємних інтересів.
Звідки взявся BRICS і як він еволюціонував
Історія почалася у 2001 році, коли економіст Goldman Sachs Джим О’Нілл увів абревіатуру BRIC (Бразилія, Росія, Індія, Китай) у своєму звіті. Він прогнозував, що ці чотири економіки до середини XXI століття зможуть домінувати у глобальному зростанні. Тоді це була суто інвестиційна аналітика — ніхто не думав про формальну організацію.
Шість років потому, у 2006 році, міністри закордонних справ чотирьох країн зустрілися на полях Генеральної Асамблеї ООН. Зустріч переросла в регулярні консультації. Вершиною став перший саміт BRIC в Єкатеринбурзі у червні 2009 року. Лідери домовилися про посилення впливу на формування глобальних правил — особливо у сфері міжнародних фінансів.
2011 рік приніс важливу зміну: до групи приєдналася Південно-Африканська Республіка, і абревіатура стала BRICS. Група вийшла за межі азійсько-латиноамериканського клубу, набувши африканського виміру та символічного представництва всього Глобального Півдня. У 2014 році у Форталезі було створено Новий банк розвитку (NDB) зі штаб-квартирою в Шанхаї та Механізм умовних валютних резервів на 100 мільярдів доларів.
Прорив стався у 2023 році на саміті в Йоганнесбурзі. Запросили шість нових країн. Аргентина відмовилася, Саудівська Аравія приєдналася згодом, а Єгипет, Ефіопія, Іран та Об’єднані Арабські Емірати офіційно увійшли 1 січня 2024 року. У 2025 році до групи долучилася Індонезія, довівши кількість повноправних членів до одинадцяти. На саміті в Казані 2024 року запровадили категорію країн-партнерів. Нині їх десять: Білорусь, Болівія, Куба, Казахстан, Малайзія, Нігерія, Таїланд, Уганда, Узбекистан і В’єтнам.
Одинадцять членів — різноманітність як сила й виклик
Сучасний BRICS — це справжня мозаїка континентів і моделей розвитку. Ось ключові гравці:
- Китай — найбільша економіка групи, «фабрика світу» та головний інвестор в інфраструктуру Глобального Півдня.
- Індія — найшвидше зростаюча велика економіка, лідер у цифрових послугах і фармацевтиці.
- Бразилія — сільськогосподарська та енергетична потуга Латинської Америки, частій господар самітів.
- Росія — ключовий постачальник енергоресурсів і продовольства, активний прихильник багатополярності.
- Південно-Африканська Республіка — найбільш індустріалізована економіка Субсахарської Африки, місток до решти континенту.
- Індонезія — найбільша економіка Південно-Східної Азії, приєдналася у 2025 році.
- Саудівська Аравія, ОАЕ, Іран — енергетичні гіганти Близького Сходу з величезними запасами нафти й газу.
- Єгипет і Ефіопія — важливі гравці Північно-Східної Африки для продовольчої безпеки та торговельних маршрутів.
Така різноманітність дає унікальні переваги. Країни BRICS забезпечують значну частку світового виробництва зерна, рідкісноземельних металів, відновлюваної енергії та робочої сили. Водночас відмінності в політичних системах, рівні доходів на душу населення (від Ефіопії до ОАЕ) та регіональних інтересах вимагають постійних компромісів.
Новий банк розвитку — інструмент, який уже працює
Найконкретнішим досягненням BRICS залишається Новий банк розвитку. З капіталом 100 мільярдів доларів він фінансує інфраструктурні проєкти та ініціативи сталого розвитку в країнах-членах і за їх межами. До 2024 року схвалено проєктів на майже 40 мільярдів доларів: від метро в індійському Лакхнау до логістичних портів у китайській провінції Юньнань і допомоги після повеней у Бразилії.
NDB працює інакше, ніж установи Бреттон-Вудської системи: менше бюрократії, акцент на місцеві валюти та кліматичні проєкти. У 2026 році банк має високі кредитні рейтинги, що дозволяє залучати дешеве фінансування. Для українських компаній, які беруть участь у міжнародних будівельних чи енергетичних консорціумах, це можливість отримати контракти в Африці та Азії — варто регулярно моніторити тендери NDB.
Економіка, торгівля та дедоларизація
Країни BRICS створюють близько 40% світового ВВП за паритетом купівельної спроможності — більше, ніж G7. Внутрішня торгівля зростає, хоча переважають двосторонні угоди, особливо з Китаєм. Активно обговорюються розрахунки в національних валютах. На саміті в Ріо-де-Жанейро 2025 року домовилися розвивати систему BRICS Pay для платежів без долара.
Це не означає швидкого завершення панування USD. Дедоларизація — поступовий і прагматичний процес, спрямований на зниження витрат і ризиків санкцій. Для українського бізнесу це і нові можливості (зручніші розрахунки з Азію та Близьким Сходом), і потреба в диверсифікації валютних ризиків.
Геополітичне значення та голос Глобального Півдня
BRICS не є антизахідним військовим блоком. Це насамперед майданчик для політичних та економічних консультацій, де країни Глобального Півдня намагаються реформувати світовий порядок — від впливу в МВФ до місця в Раді Безпеки ООН. Три ключові напрями: політика й безпека, економіка та фінанси, культурний і людський обмін.
На практиці це спільні позиції щодо клімату, торгівлі продовольством і боротьби з тероризмом. Група просуває багатополярний світ, де правила формують кілька центрів сили. Для України та Європи це означає зміни в торгівлі, ланцюгах постачань і енергетичній дипломатії.
Внутрішні виклики — чому BRICS не моноліт
Різноманітність має свою ціну. Індія й Китай мають прикордонний конфлікт у Гімалаях. Росія під західними санкціями, що ускладнює фінанси. Різні політичні режими ускладнюють узгодження стандартів у правах людини. Рішення приймають консенсусом — це сповільнює процес, але захищає від диктату одного гравця.
Попри напруження група розвивається й розширюється. Гнучкість і відсутність жорсткої хартії стають перевагою, дозволяючи залучати нових учасників без ідеологічного тиску.
BRICS у 2026 році — головування Індії та нові пріоритети
Індія запропонувала нове розшифрування: Building Resilience, Innovation, Cooperation and Sustainability. Пріоритети — економічна й медична стійкість, цифрові інновації (UPI, Aadhaar), багатостороння співпраця та зелена трансформація.
Саміт заплановано на вересень 2026 року. Очікується розвиток локальних платежів, посилення ролі NDB у «зеленій» інфраструктурі та діалог із партнерами. Це шанс показати, чи може BRICS перетворювати ідеї багатополярності на реальні зміни: доступнішу енергію, кращий транспорт і технології для звичайних людей.
Що це означає для українців і бізнесу?
Для українського бізнесу BRICS відкриває ринки з величезним потенціалом. Інфраструктурні проєкти NDB в Африці та Азії — шанс для будівельників, енергетиків і технологічних компаній. Розрахунки в національних валютах знижують витрати.
Для звичайних людей вплив опосередкований, але відчутний: ціни на електроніку, продукти та енергію залежать від глобальних ланцюгів. Наукова й культурна співпраця (університет BRICS, фестивалі, обміни) допомагає встановлювати контакти. Зростання ролі Глобального Півдня робить голос країн, що розвиваються, вагомішим у питаннях клімату, пандемій і фінансової стабільності.
BRICS не вирішує всіх проблем світу, але залишається одним із найдинамічніших елементів глобальної трансформації. Спостерігати за цим процесом — цінний урок сучасної геополітики та економіки.
