У групі найменш заборгованих країн світу домінують ті, які завдяки багатим природним ресурсам або унікальним джерелам доходів генерують стабільні бюджетні надлишки. Макао з нульовим державним боргом, Бруней з рівнем нижче 2,5% ВВП чи Туркменістан, що тримається навколо 4,6%, демонструють: відповідальна фіскальна політика в поєднанні з розумним використанням багатств може звільнити державу від тягаря відсотків і кредитних обмежень.
Завдяки цьому такі економіки набувають надзвичайної стійкості до зовнішніх потрясінь — їм не доводиться скорочувати соціальні видатки чи інвестиції, коли падають ціни на сировину або починається рецесія. Натомість вони можуть спокійно планувати на десятиліття вперед, накопичуючи резерви та розвиваючи інфраструктуру, що безпосередньо впливає на якість життя людей і макроекономічну стабільність.
Втім, низький борг — це не лише подарунок долі чи географії. Часто це результат жорсткої бюджетної дисципліни, потужних суверенних фондів і вміння уникати спіралі дефіцитів, що вирізняє ці країни на тлі багатьох держав, які борються зі зростаючими зобов’язаннями.
Як вимірюють державну заборгованість і чому саме борг до ВВП — найважливіший показник
Державний борг до валового внутрішнього продукту — це найуніверсальніший і порівнянний показник, яким користуються МВФ, Світовий банк та рейтингові агентства. Він демонструє, наскільки велика заборгованість відносно розміру економіки країни. Чим нижчий цей відсоток, тим легше державі обслуговувати свої зобов’язання.
На відміну від абсолютної суми боргу, яка вигідна великим економікам, співвідношення до ВВП дає справедливу оцінку як для маленьких, так і для великих гравців. Низький показник зазвичай означає, що уряд не витрачає велику частину бюджету на відсотки. Ці кошти можна спрямувати на школи, лікарні, дороги та науку.
Звісно, цей індикатор має свої обмеження. Він не показує, чи борг внутрішній чи зовнішній, в якій валюті номінований і які активи має держава. У Брунею чи Кувейту є величезні суверенні фонди, які часто перевищують обсяг зобов’язань. Макао практично не випускає облігацій — його бюджет тримається на стабільних і дуже високих надходженнях від азартних ігор та туризму.
У практичному сенсі низький державний борг дає країні безцінну свободу маневру. Під час кризи таким державам не треба просити міжнародної допомоги чи в паніці підвищувати податки. Вони просто використовують резерви або прискорюють відкладені інвестиції.
Найменш заборговані країни світу — актуальний рейтинг на 2025/2026 рік
Ось перелік економік, які за найсвіжішими даними мають найнижчі показники державного боргу до ВВП. Інформація базується переважно на прогнозах і звітах за 2025 рік з урахуванням тенденцій початку 2026-го.
| Країна / Територія | Державний борг (% ВВП) | Рік даних | Головний фактор низької заборгованості |
|---|---|---|---|
| Макао (САР Китаю) | 0,0 | 2025–2026 | Величезні надходження від казино та туризму, стабільні бюджетні надлишки |
| Бруней | 1,5–2,3 | 2025 | Нафта і природний газ, консервативна політика видатків, суверенний фонд |
| Туркменістан | 4,6 | 2024–2025 | Експорт природного газу, централізований контроль над публічними фінансами |
| Кувейт | 12,9–14,6 | 2025 | Нафта, інвестиційний фонд, надлишки від експорту сировини |
| Гонконг (САР Китаю) | 11,9 | 2025 | Потужний фінансовий сектор, високі валютні резерви, обережна фіскальна політика |
Ці цифри вражають, особливо коли порівняти їх зі світовим середнім показником, який у багатьох розвинених країнах коливається в межах 60–100% ВВП. Різниця полягає не стільки в розмірі економіки, скільки в зовсім іншому підході до управління державними фінансами.
Що стоїть за низькою заборгованістю — механізми, які справді працюють
В Макао уряд майже не змушений позичати. Казино щороку приносять десятки мільярдів патак у вигляді податків і зборів. Після повернення під суверенітет Китаю в 1999 році та лібералізації ринку азартних ігор у 2002-му надходження різко зросли. Пандемія COVID-19 сильно вдарила по туризму, але вже у 2024–2025 роках галузь відновилася завдяки гостям з материкового Китаю. Уряд тримається політики «нульового боргу» — всі інвестиції в інфраструктуру, освіту та медицину фінансуються з поточних надлишків.
Бруней — класичне «нафтодержаво», яке уникло типових пасток. Відкриття нафти в 1920-х і газу в 1960-х забезпечило султанат стабільним потоком доходів. Замість витрачати все відразу, влада створила Brunei Investment Agency — один із найбільших суверенних фондів у світі в перерахунку на одного жителя. Консервативна бюджетна політика дозволяє навіть за коливань цін на нафту рідко мати дефіцит. Громадяни користуються безплатною освітою, медичною допомогою та субсидіями, а держава при цьому не змушена боргувати.
Туркменістан працює за іншою, сильно централізованою моделлю. Доходи від експорту газу (головним чином до Китаю) надходять напряму до центрального бюджету. Влада жорстко контролює видатки, що дає змогу утримувати борг на мінімальному рівні. Ціна такої стабільності — менша прозорість і повільніший розвиток приватного сектору, але з погляду фіскальних показників результат вражає.
Кувейт і Гонконг доводять, що низький борг можливий і в більш відкритих економіках. Кувейт десятиліттями розвиває потужний інвестиційний фонд, який генерує прибуток незалежно від цін на нафту. Гонконг же спирається на сильний фінансовий сектор, великі валютні резерви та політику низьких податків, яка приваблює капітал і забезпечує стабільні надходження без потреби випускати боргові зобов’язання.
Переваги та приховані виклики життя з мінімальним державним боргом
Головна перевага очевидна: відсутність або мінімальні витрати на обслуговування боргу. У країнах, де борг перевищує 100% ВВП, відсотки можуть «з’їдати» 5–10% бюджету щороку. У Брунеї чи Макао ці гроші залишаються всередині країни й працюють на майбутнє.
Жителі таких держав користуються якісними державними послугами без відчуття, що «розплачуються за борги попередніх поколінь». У Брунеї тривалість життя одна з найвищих у регіоні, освіта безплатна на всіх рівнях. Макао інвестує надлишки в сучасну інфраструктуру та зелені зони, намагаючись зменшити залежність від грального бізнесу.
Виклики теж існують. Економіки, залежні від одного ресурсу, вразливі до зовнішніх шоків. Падіння цін на нафту, газ чи обмеження туризму (як під час пандемії) миттєво відбивається на бюджеті. Тому Бруней уже багато років розвиває екотуризм, ісламські фінанси та цифрові технології. Макао розширює пропозицію за межі казино — будує музеї, розважальні парки та конференц-центри. Туркменістан інвестує в нові газопроводи та нафтохімію, хоч і повільніше.
Ще одне серйозне випробування — «прокляття ресурсів»: легкі гроші можуть послаблювати бюджетну дисципліну та провокувати корупцію. Країни з цього списку справляються по-різному: хтось через сильну централізацію, хтось завдяки міцним інститутам і культурі ощадливості.
Що Європа та Польща можуть винести з досвіду лідерів низької заборгованості
В Європейському Союзі найнижчі показники боргу до ВВП мають Естонія, Болгарія та Люксембург — близько 24–27%. Це все одно значно більше, ніж у Брунеї чи Макао, але помітно нижче середнього по ЄС. Польща останніми роками тримається на рівні 50–55% ВВП — це середній результат для Європи, але далеко від глобальних лідерів фіскальної дисципліни.
Причини різниці — історичні (війни, трансформація), демографічні (старіння населення) та політичні (розвинена соціальна держава). Європейські країни вкладають величезні кошти в інфраструктуру, зелену трансформацію та пенсійні системи, часто фінансуючи їх частково за рахунок боргу.
Урок від найменш заборгованих країн полягає не в копіюванні моделі «нафта + нульовий борг», а в накопиченні резервів у сприятливі часи, уникненні структурних дефіцитів і створенні захисних механізмів, які стримують спокусу легкого боргування на поточні потреби. Такі держави отримують справжню незалежність — вони можуть реагувати на кризи, не змушуючи громадян до болісної економії.
Перспективи на найближчі роки — чи залишиться низький борг перевагою?
Енергетична трансформація ставить перед нафтогазовими країнами серйозні виклики. Бруней і Кувейт уже інвестують частину нафтодоларів у відновлювану енергетику та диверсифікацію. Макао робить ставку на якісний туризм і фінансові послуги. Туркменістан розвиває газову інфраструктуру та шукає нових торговельних партнерів.
Країни з низьким боргом мають у цих процесах ключову перевагу: вони можуть фінансувати зміни власними коштами або дешевими кредитами, а не нарощувати і без того великі зобов’язання. Це комфорт, якого бракує багатьом боржникам.
У світі, де глобальна заборгованість продовжує зростати, а обслуговування боргу стає все важчим, приклади Брунею, Макао та Туркменістану нагадують, що інший шлях існує. Шлях, на якому державні фінанси служать громадянам, а не навпаки, і держава не віддає значну частину доходів кредиторам щороку. Це не утопія, а результат послідовних рішень протягом десятиліть.
